Модуль 3. Фізіологічні основи харчування

3.1. Спрощена будова системи травлення

Зміст

 

Нормальне харчування, процес травлення і всмоктування поживних речовин життєво необхідні для підтримки обміну речовин в організмі людини. У процесі травлення харчові білки, жири, вуглеводи розщеплюються на дрібніші компоненти, які всмоктуються у кров або лімфу.

Травний, або шлунково-кишковий тракт (ШКТ) має довжину 5–10 м і поділяється на такі відділи:

У процесі травлення також беруть участь:

Ротова порожнина

У ротовій порожнині за допомогою зубів відбувається механічне подрібнення їжі. Будова наших зубів дозволяє подрібнювати їжу і рослинного, і тваринного походження.

У ротовій порожнині виробляється слина, що розріджує їжу. Тут їжа перемішується зі слиною і починається часткове перетравлення деяких поживних речовин. Чим більше подрібнена харчова маса, тим легше організму її перетравити. Тому важливо ретельно та якомога довше пережовувати їжу.

Глотка

Глотка є спільним органом дихальної та травної систем. Вона має довжину приблизно 12 см. Ковтання відбувається в результаті рефлексу, який спрямовує їжу через стравохід у шлунок і перешкоджає її потраплянню в дихальні шляхи. Тверда їжа потрапляє з ротової порожнини через стравохід у шлунок приблизно за 8–9 секунд, рідка – приблизно за 1–2 секунди.

Стравохід

Стравохід – порожниста м’язова трубка завдовжки приблизно 25 сантиметрів. Тут під впливом перистальтики (скорочень і розслаблень м’язів) їжа просувається з глотки в шлунок.

Блювота – це захисний рефлекс, який викликається неприємним смаком або запахом їжі, вживанням зіпсованих продуктів, переїданням або дотиком до слизової оболонки глотки.

Шлунок

Шлунок – резервуар із гладкої м’язової тканини, в якому відбувається часткове розщеплення і розрідження їжі та її поступове просування в тонку кишку. Розрідження досягається за рахунок шлункового соку та сильного механічного подрібнення їжі.

Шлунок дорослої людини зазвичай може вмістити 1,5 літра харчової маси. В порожньому стані цей орган стискається і зморщується до дуже малих розмірів. Об’єм шлунка в новонародженого – близько 30 мл, у тих, хто протягом тривалого часу п’є велику кількість пива, він може сягати навіть 10 л.

Оскільки залози в шлунку виробляють соляну кислоту, його внутрішня поверхня вистелена слизовою оболонкою. В шлунку щодня виробляється 2–3 літри шлункового соку. Виділення шлункового секрету стимулюється виглядом їжі, її смаком, запахом і дефіцитом глюкози.

У шлунку їжа перебуває від 2 до 6 годин. Твердіша їжа міститься у шлунку довше, напої практично одразу потрапляють у тонку кишку. В разі дефіциту рідини частина води може всмоктуватись і в шлунку. Тут також всмоктуються деякі ліки (наприклад аспірин), алкоголь та кофеїн.

Порожній шлунок здійснює потужні хвилеподібні рухи, за допомогою яких звільняється від часток їжі, що недостатньо подрібнилися (наприклад, у випадку багатої клітковиною рослинної їжі). Під час великих проміжків між прийомами їжі можуть виникати сильні перистальтичні хвилі, що проявляються бурчанням у животі та в гіршому випадку – болем.

Підшлункова залоза

Підшлункова залоза – це орган, розташований за органами черевної порожнини. Клітини її тканин виділяють у кишечник травні ферменти та гормони. Отже, підшлункова залоза працює і як травна залоза, і як залоза внутрішньої секреції.

Підшлункова залоза виробляє інсулін і глюкагон – два найбільш потужні гормони людського тіла, що забезпечують гомеостаз (динамічну стабільність функціонування систем організму). Інсулін допомагає нормалізувати рівень цукру після засвоєння їжі, тобто знижує рівень глюкози в крові. Глюкагон допомагає печінці у вивільненні глюкози, щоб підтримувати її концентрацію в крові на нормальному рівні (наприклад, під час великих перерв між прийомами їжі та вночі).

Підшлункова залоза виробляє на добу 1,5–2 літри панкреатичного соку, який дуже багатий на ферменти. Панкреатичний сік нейтралізує кислу харчову масу.

Печінка

Печінка – «хімічна лабораторія» нашого організму. Її можна умовно назвати найбільшою залозою людини, маса якої може сягати 1,5 кг. Печінка – життєво важливий орган, у якому відбувається більша частина білкового, ліпідного та вуглеводного обміну.

Також печінка допомагає виводити залишкові речовини, що утворюються в ході обміну речовин. Крім цього, в печінці відбувається детоксикація, тобто переробка природних і штучних отрут, компонентів ліків, важких металів, відходів життєдіяльності бактерій тощо. Після цього перероблені залишки прямують через кров у нирки та виводяться з організму.

Печінка обробляє й накопичує поживні речовини (наприклад глікоген і залізо) для підтримання працездатності організму в перервах між прийомами їжі та на більш тривалі періоди, а також відіграє роль депо для деяких (переважно – жиророзчинних) вітамінів (A, D, B12, K).

Людський організм функціонує як єдине ціле, і цей цілісний процес допомагає підтримувати печінку в працездатному стані. Методи очищення печінки, які широко рекламуються в інтернеті, цього не роблять.

Печінка відіграє ключову роль як виробник жовчі. Жовчні кислоти надходять у травний тракт через жовчні протоки та жовчний міхур. Печінка синтезує жовчні кислоти з холестерину.

Жовчний міхур

У жовчному міхурі протягом однієї доби в безперервному режимі виробляється загалом близько 1 літра жовчі. Кількість жовчі залежить від складу їжі. Якщо їжа жирна, жовчі виробляється більше.

Надходження в кишечник багатої на жири та білки харчової маси спричиняє спорожнення жовчного міхура.

Жовчні кислоти виробляються клітинами печінки з холестерину. Вони необхідні для всмоктування ліпідів. За певних умов у жовчному міхурі та жовчних протоках може утворюватися каміння, яке перешкоджає надходженню жовчі до дванадцятипалої кишки, призводячи до хвороб.

Тонка кишка

Тонка кишка ‑ це приблизно 3-метровий (у розтягнутому стані – до 6–9 метрів) порожнистий орган. Харчова маса переміщується тонкою кишкою за рахунок перистальтики. Залози слизової оболонки тонкої кишки виділяють багатий ферментами секрет у кількості кількох літрів на добу. Основними чинниками, що стимулюють секрецію, є механічне подразнення стінок кишки та хімічні подразники (шлунковий сік, продукти розщеплення білків, молочний цукор).

Верхній відділ тонкої кишки ‑ дванадцятипала кишка, за нею ідуть порожня та клубова кишки.

Дванадцятипала кишка – підковоподібний орган завдовжки 20–25 см, кріпиться на задній стінці черевної порожнини. Стінки цієї кишки пронизані кровоносними та лімфатичними судинами, а також нервовою тканиною. Тут відбувається «аналіз» харчової маси, що надходить зі шлунка, і здійснюється вплив на процес травлення за допомогою активації нейронних зв’язків і шляхом вироблення гормонів. У дванадцятипалій кишці кисла харчова маса нейтралізується лужним панкреатичним соком, а вуглекислий газ, що виділився в результаті цього, перемішує харчову масу.

У тканинах порожньої кишки відбувається формування антитіл. У стінці порожньої і клубової кишки є багато складок, ворсинок, що збільшують площу їх поверхні й за допомогою цього посилюють поглинання поживних речовин. Завдяки цьому їх загальна поверхня, що бере участь у травленні, становить понад половину площі тенісного корту. Оброблена харчова маса проходить обробку в тонкій кишці протягом 3–6 годин.

Товста кишка

Товста кишка має довжину трохи більше метра і діаметр 5–8 см. Стінки товстої кишки містять велику кількість залоз, які виділяють захисний слиз, щоб харчова маса, що не перетравилася, могла просуватися далі. В товсту кишку надходить близько літра вмісту тонкої кишки на добу. Залози слизової оболонки товстої кишки під впливом місцевих подразників виділяють травний сік, який порівняно бідний на ферменти. Найголовнішу роль у товстій кишці відіграє слиз, який робить виділення слизькими та захищає слизову оболонку.

Товста кишка має три відділи: сліпа кишка, ободова кишка та пряма кишка. Від сліпої кишки відходить апендикс – червоподібний відросток, рудиментарна частина кишки.

Ободова кишка є продовженням сліпої. Вона не бере безпосередньої участі у травленні, але в ній всмоктується велика кількість води й солей.

Пряма кишка – останній відділ товстої кишки, який закінчується анусом. Випорожнення складаються з певної частини неперетравленої та не всмоктаної їжі (наприклад клітковини), біомаси мікроорганізмів та води. Клітковина не має енергетичної цінності, але вона сприяє кишковій перистальтиці та просуванню кишечником харчової маси. Коли вміст кишечника переміщається з ободової кишки у пряму, виникає рефлекс дефекації. Щодня утворюється 100–200 г калу.

Кількість випорожнень збільшується в разі вживання цільнозернових продуктів, висівок, овочів і фруктів. Розмноженню сприятливої мікрофлори в товстій кишці найбільшою мірою сприяє водорозчинна клітковина, найбільша кількість якої міститься в овочах, фруктах і ягодах.

При деяких захворюваннях можуть спостерігатися проблеми зі всмоктуванням води в кишечнику, що проявляється у формі діареї. При закрепах уповільнюється перистальтика товстої кишки, неперетравлена харчова маса переміщується в ній дуже повільно. В результаті багато води всмоктується, і це робить калові маси сухими та твердими.

 

Використані джерела

  1. Упрощенное строение пищеварительного тракта [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pishhevarenie-i-obmen-veshhestv/uproshhennoe-stroenie-pishhevaritelnogo-trakta

3.2. Процес травлення та обмін речовин

Зміст

 

Усе, що потрапляє у шлунок людини, змішується там зі спеціальними білками – ферментами, які розщеплюють їжу на поживні речовини. Потім ці поживні речовини всмоктуються у кров через слизові оболонки шлунка та кишечника. З током крові ці речовини розносяться організмом, де вони використовуються або відкладаються у клітинах. Компоненти їжі, які не всмокталися, виводяться з організму.

Ротова порожнина

Процес травлення розпочинається, тільки-но людина починає пережовувати їжу. У слині міститься фермент амілаза, який частково розщеплює крохмаль. Якщо довго пережовувати крохмалисту їжу (що дуже корисно), то невелика частина крохмалю частково розщеплюється. Інші вуглеводи в роті не розщеплюються.

Завдяки ферменту ліпазі в роті також розщеплюється незначна кількість ліпідів (нерозчинних у воді органічних речовин).

Шлунок

Шлунковий сік містить хімічні речовини, які розщеплюють їжу до простих речовин. Основними компонентами шлункового соку є фермент протеаза і соляна кислота. Протеаза розщеплює білки, а соляна кислота вбиває майже всі бактерії, що були в їжі. Шлунковий сік не діє на алкоголь і кофеїн. Тому ці речовини всмоктуються в кров через слизову оболонку шлунка в незмінному вигляді.

 

Тонка кишка

Коли їжа потрапляє у дванадцятипалу кишку, то все ще містить кислоту шлункового соку. Тут до неї додається лужний панкреатичний сік, який нейтралізує цю кислоту. Сік містить ферменти, які сприяють подальшому перетравленню їжі. До ферментів додається також жовч, яка розщеплює жири. Після завершення роботи травних соків основні компоненти їжі розщеплюються на такі складові:

Далі в порожній і клубовій кишках ці продукти травлення починають всмоктуватися в кров через стінки кишечнику. Водорозчинні вітаміни та мінерали також всмоктуються тут.

Організм запасає деякі види поживних речовин, наприклад ті, які є джерелом енергії, а також деякі вітаміни та мінерали. Інші речовини виводяться з організму.

Товста кишка

У товстій кишці поглинається вода, яка використовувалася під час процесу травлення, а також видаляється неперетравлена їжа та клітковина. Бактерії, що живуть в ободовій кишці, розщеплюють залишки клітковини та виробляють жирні кислоти, необхідні для функціонування цієї частини товстої кишки.

Окрім засвоєння поживних речовин, мікроорганізми беруть участь у виведенні шкідливих речовин, функціонуванні імунної системи та інших процесах.

Клітковина, що не перетравлюється ферментами людини, зв’язується з жовчними кислотами та виводиться з екскрементами.

Мікрофлора травної системи

Бактерій у травному тракті вдесятеро більше, ніж клітин у всьому нашому тілі. Мікроорганізми (і корисні, і шкідливі) живуть на всій довжині шлунково-кишкового тракту. Найменше мікроорганізмів зазвичай у шлунку та на початку тонкої кишки, а найбільше ‑ у товстій кишці. В ній розташоване основне «місце роботи» мікроорганізмів, які називаються пробіотиками. Вони вражають шкідливі мікроорганізми, відновлюючи мікробний баланс кишечнику.

Збалансована мікрофлора організму виконує такі функції:

На мікрофлору кишечника суттєво впливає вживання антибіотиків. Тривале голодування чи тривалий сильний стрес також зменшують різноманітність мікрофлори кишечника. Для забезпечення різноманітності мікрофлори травного тракту використовуються пробіотики та пребіотики, що надходять із їжею та напоями. Пробіотики - це живі мікроорганізми, які позитивно впливають на мікрофлору кишечника. Пребіотики - це клітковина, яка слугує середовищем для життя пробіотиків.

Пробіотики (мікроорганізми)

Наукові дослідження довели, що пробіотики:

Для збільшення кількості та різноманітності корисних мікроорганізмів, у разі порушення мікрофлори кишечнику лікарі рекомендують вживати спеціальні харчові добавки – пребіотики, які містять водорозчинну клітковину.

 

Використані джерела

  1. Переваривание пищевых веществ и их всасывание в разных отделах желудочно-кишечного тракта [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pishhevarenie-i-obmen-veshhestv/perevarivanie-pishhevyh-veshhestv-i-ih-vsasyvanie-v-raznyh-otdelah-zheludochno-kishechnogo-trakta
  2. Уэбстер-Ганди Д. Здоровое питание: все, что нужно знать / Джон Уэбстер-Ганди; пер. с англ. М. Блиновой. – Москва: АСТ; Астрель, 2006. – 95 с.

3.3. Харчування на різних етапах життя

Зміст

 

Харчування під час вагітності

Повноцінне й різноманітне харчування є особливо важливим під час вагітності. Головна рекомендація для вагітних – вживати різноманітні продукти, які містять достатню кількість вуглеводів (хліб, рис, паста й картопля), а також багато овочів і фруктів. Кисломолочні продукти та свіжий салат із невеликою кількістю рослинної олії допоможуть процесам травлення.

Здорове харчування означає також вживання помірної кількості молочних та інших багатих на білки продуктів, таких як пісне м’ясо, риба, яйця, горох, сочевиця. Їжа має бути свіжою, смачною, багатою на вітаміни та мінеральні речовини, якісною та різноманітною.

Під час вагітності суворі дієти протипоказані. Зокрема, не рекомендується різко худнути, оскільки це може призвести до дефіциту деяких поживних речовин.

Харчування під час вагітності має такі особливості:

 

 

Харчування немовлят

В організмі немовлят відбуваються суттєві зміни. В цей період організм особливо чутливий до надмірної чи недостатньої кількості поживних речовин.

Протягом перших трьох років життя людини формується її травна система, ферменти й мікрофлора, гормональні та інші життєво важливі системи, зокрема імунна. В шлунково-кишковому тракті дитини до третього місяця життя не виробляється якихось значних кількостей амілази, за допомогою якої розщеплюється крохмаль. Тому до цього віку немає сенсу давати зернові та картоплю.

Від народження до півроку головна їжа дитини – це грудне молоко. Жодними іншими продуктами грудне молоко замінити неможливо.

Молочний жир у грудному молоці є джерелом енергії, а багато інших компонентів використовуються для будівництва клітин і тканин організму. Рослинні жири, що використовуються в молочних сумішах, не можуть замінити молочний жир.

 

 

Харчування у дитячому віці

Щодня діти повинні мати три основні прийоми їжі та 1–2 перекуси. Тому важливо дотримуватися режиму харчування. Дітям слід пропонувати їжу в чітко визначений час, причому перерва між прийомами їжі не повинна перевищувати 3,5–4 години. На прийом їжі дитині потрібно відвести мінімум півгодини.

Сніданок – це найважливіший у добі прийом їжі. Він забезпечує дитячий організм енергією для гри та навчання. Для перекусів рекомендуються малооброблені продукти (наприклад свіжі або сушені фрукти та ягоди, овочі, несолодкий йогурт і сир, хліб, соки).

Якщо батькам/опікунам здається, що дитина їсть занадто мало або занадто багато, треба завести щоденник харчування, в який протягом кількох днів записувати, що і скільки дитина їсть і п’є. Часто з’ясовується, що проблема полягає не в кількості їжі, а у виборі продуктів.

У періоди активного росту діти їдять більше, ніж зазвичай. Важливо простежити, щоб кількість спожитих калорій та витрати енергії були збалансовані. Якщо дитина дуже активна, вона має їсти більше. Треба мінімізувати споживання солодких напоїв, картопляних чипсів, цукерок, булочок і тістечок. Діти мають вживати достатню кількість поживних речовин, джерелами яких є овочі, фрукти, житній хліб, молоко, риба тощо.

Найкращий напій для тамування спраги – це вода.

 

 

Харчування у підлітковому віці

У підлітковому віці діти стають значно самостійнішими й більше покладаються на власні рішення. Внаслідок цього підвищується ризик нездорового харчування. У цей період зростає потреба в поживних речовинах. Однак під впливом реклами та підліткової субкультури часто формуються нездорові харчові звички.

Наприклад, підлітки часто споживають снеки (легкі страви для «перекусу») і фаст-фуд. Це сприяє формуванню харчових звичок, які зазвичай зберігаються й у дорослому віці. Фаст-фуди та снеки містять забагато солі, цукру, жиру та харчових добавок, але мало клітковини та інших поживних речовин.

Для опосередкованого формування у підлітків здорових харчових звичок замість настанов (яких вони зазвичай не сприймають) фахівці з харчування рекомендують:

Особливості харчування підлітків залежать також від способу життя. Наприклад, якщо дитина у вільний час займається музикою або малюванням, вона витрачає менше енергії та потребує менше їжі. Та якщо підлітки віддають перевагу активному відпочинку, займаються спортом, то вони мають вживати більше їжі та рідини.

 

 

Харчування у літньому віці

Літніми вважаються люди за 65 років. Багато хронічних захворювань, причиною яких раніше вважали вік, насправді є наслідком неправильного харчування.

Енергетичні потреби літніх людей починають знижуватися порівняно із середнім віком:

За меншої потреби в кількості спожитої їжі на перший план виходить необхідність отримувати з неї всі необхідні вітаміни та мінеральні речовини. При цьому потреба в основних вітамінах і мінеральних речовин залишається приблизно такою самою, як і в середньому віці. Отже, отримання цих речовин із меншої кількості продуктів потребує вибору відповідного здорового раціону. В літніх людей збільшується потреба у вітаміні D, тому його слід приймати у вигляді добавок.

Літні люди можуть страждати від закрепів. Для їх профілактики слід вживати більше клітковини (їсти цільнозернові продукти, фрукти та овочі), пити достатньо рідини, рухатися, за потреби вживати кисломолочні продукти.

 

Використані джерела

  1. Питание на различных жизненных этапах [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-na-razlichnyh-zhiznennyh-etapah

3.4. Контроль маси тіла

Зміст

 

У процесі еволюції організм людини пристосувався накопичувати запас поживних речовин для того, щоб витрачати його в періоди вимушеного голоду. Однак у розвинених країнах сучасного світу, де немає голоду, багато людей страждає від надлишкової маси тіла й навіть від ожиріння.

Наукові дослідження свідчать, що перевищення норми маси тіла на 25 % збільшує ризик передчасної смерті на 20 %. Перевищення норми на 50 % збільшує цей ризик на 80 %, а перевищення на 90 % збільшує ризик на 240 %.

Навіть у дитячому віці ожиріння спричиняє багато серйозних ускладнень. Зокрема, підвищує ризик раннього розвитку діабету ІІ типу, серцево-судинних та інших захворювань.

Кількість дітей віком до 5 років, які мають надмірну масу тіла або ожиріння, збільшилася у світі з 32 млн. у 1990 році до 42 млн. у 2013 році. Якщо не вжити заходів, то до 2025 року 70 млн. дітей віком до 5 років матимуть надлишкову вагу або страждатимуть від ожиріння. Тому контроль маси тіла є необхідним для всіх вікових категорій.

Є багато таблиць і формул для визначення показника співвідношення зросту й маси тіла. Одним із найпопулярніших є індекс маси тіла (ІМТ).

ІМТ = маса тіла (кг) / зріст2 (м2)

Наприклад, людина має зріст 1,70 м і масу тіла 67 кг. Тоді її ІМТ дорівнює 67: (1,7 × 1,7) = 23,18.

Для дорослих людей нормальною вважається маса тіла, якщо ІМТ розташований в інтервалі від 18,5 до 25.

Коли ІМТ менший за 18,5 – це недостатня маса тіла (дефіцит маси тіла). Якщо людина почала худнути без причини й відчуває слабкість, це може бути ознакою хвороби, яку треба якнайшвидше почати лікувати.

ІМТ у діапазоні від 18,5 до 24,9 – нормальна маса тіла.

Коли ІМТ дорівнює або вищий за 25 – це надлишкова маса тіла, яку необхідно якнайшвидше зменшити.

Коли ІМТ дорівнює або вищий за 30 – це ожиріння, яке потребує лікування.

Приклад таблиці для контролю маси тіла в дитячому віці наведено на малюнку. Дітям пропонується разом із батьками розрахувати свій ІМТ. Далі можна знайти свій ІМТ у таблиці та проаналізувати отриманий результат.

- Якщо відповідна клітинка – блакитного кольору, маса тіла недостатня. Необхідно краще харчуватися і більше бувати на свіжому повітрі.

- Якщо клітинка зеленого кольору – маса тіла в нормі.

- Якщо клітинка жовтого кольору – є кілька зайвих кілограмів. Треба більше рухатися і зменшити споживання жирних і солодких продуктів.

- Якщо клітинка червоного кольору – це свідчить про ожиріння, яке загрожує здоров’ю. Слід звернутися до дієтолога, він визначить стан здоров’я і призначить лікування.

Аналогічну таблицю ІМТ для дорослих наведено на малюнку.

Отже, враховуючи негативні наслідки ожиріння для здоров’я, всім людям рекомендується контролювати масу тіла впродовж усього життя. Коли ви помітили, що набрали кілька зайвих кілограмів, треба збільшити фізичні навантаження, а також зменшити розмір порцій.

 

Використані джерела

  1. Всемирная организация здравоохранения. Неинфекционные заболевания [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.who.int/topics/chronic_diseases/ru/ – 12.11.2017
  2. Масса тела [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/massa-tela
  3. Основи здоров’я: підручник для 9 кл. закл. загальної середньої освіти / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. – Київ: «Алатон», 2020. – С. 77.
  4. Підтримка фізичного здоров’я [Електронний ресурс] // Основи здоров’язбережної компетентності – Режим доступу до ресурсу: http://multycourse.com.ua/ua/page/18/40.

3.5. Наслідки надлишкової маси тіла та ожиріння

Зміст

 

Людина починає рости ще в утробі матері. Особливо інтенсивно організм росте в три останні місяці внутрішньоутробного розвитку, в перші три роки дитинства та в підлітковому віці.

Під час росту організм здатний утворювати жирові клітини. Ожиріння, якщо воно розвивається в дитячому та підлітковому віці, супроводжується утворенням надмірної кількості жирових клітин. Це суттєво ускладнює процес схуднення у зрілому віці.

Дієта та фізичні навантаження допомагають дорослим людям зменшити розмір жирових клітин, однак їх кількість залишається незмінною протягом життя. Людям, у яких ожиріння починається у зрілому віці, худнути та підтримувати належну вагу набагато легше, адже жирових клітин у них менше, ніж у тих, хто страждав на ожиріння у дитинстві.

Причини розвитку ожиріння у дітей та підлітків

Основними причинами розвитку ожиріння у дітей є:

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) зазначає, що поширеність ожиріння серед людей зумовлена суттєвими змінами способу їхнього життя у суспільстві. На відміну від більшості дорослих, діти не можуть обирати довкілля, в якому вони живуть, або продукти харчування, які вони споживають. Тому дуже важливо годувати дітей раннього віку здоровою їжею, оскільки саме в цей час формуються харчові звички та вподобання.

Наслідки ожиріння у дітей та підлітків

Діти та підлітки з ожирінням страждають і від короткострокових, і від довгострокових наслідків для здоров’я. Діти з надмірною масою та ожирінням:

Причини ожиріння серед дорослих

Тривалий час науковці намагаються пояснити причини ожиріння. Проте багато що досі залишається незрозумілим. Наприклад, чому одні їдять усе підряд і ніколи не товстіють, а інші постійно дотримуються дієт, але не можуть позбутися зайвої ваги?

Чинники, які можуть впливати на захворювання ожирінням поділяють на дві категорії:

Генетичні чинники. Причиною ожиріння, ймовірно, може бути генетична схильність, що визначає статуру людини. Отже, маса тіла може бути запрограмована генетично.

Інтенсивність метаболізму. Метаболізм (обмін речовин) ‑ це сукупність усіх хімічних реакцій, що відбуваються в організмі. Інтенсивність основного обміну – це кількість калорій, які організм щодня витрачає для підтримки функцій організму.

Інсулінова теорія. Інсулін – гормон, який виробляє підшлункова залоза. Він відповідає за підтримання належного рівня цукру в крові. Експериментально було встановлено, що високий вміст інсуліну в крові загострює в людини відчуття голоду.

Зовнішні чинники.

Наслідки ожиріння у дорослих

Ожиріння загрожує серйозними розладами здоров’я. На думку лікарів, ризик таких розладів суттєво підвищується, коли маса тіла перевищує нормальну вагу на 20 %. За даними страхових компаній, смертність серед людей із сильним ожирінням вища, ніж серед тих, хто страждає на ожиріння помірного ступеня.

Люди, які страждають на ожиріння, частіше хворіють на рак. Гладкі чоловіки схильні до раку кишечника та передміхурової залози, а жінки – раку яєчників, матки. Після менопаузи для таких жінок вищий ризик захворіти на рак молочної залози. Не виключено, що жирові відкладення є своєрідним «депо» для хімічних сполук, що спричиняють рак.

Ожиріння скорочує тривалість життя. Дослідження зв’язку між ожирінням і смертністю засвідчило, що ризик передчасної смерті для людей, які страждають на сильне ожиріння, приблизно вдвічі вищий, ніж для людей із нормальною масою тіла. Серед людей, чия маса перевищує нормальну вдвічі, смертність вища за середній показник у 12 разів.

Легені

Огрядні люди мають утруднене дихання, зумовлене зайвою масою тіла, а також насиченістю крові вуглекислим газом унаслідок зменшення дихального об’єму легень. Особливо сильно ускладнюють дихання жирові відкладення в ділянці живота.

Кров’яний тиск

Гладкі люди частіше мають підвищений кров’яний тиск. Підвищення кров’яного тиску зумовлене і збільшенням об’єму крові, і тим, що серце змушене докладати більше зусиль для її перекачування. Високий тиск може призвести до захворювань серця, інсульту та хвороб нирок.

Жовчний міхур

Гладкі люди частіше страждають на хвороби жовчного міхура.

Вагітність

Надмірна маса тіла під час вагітності може завдати шкоди і майбутній матері, і плоду. Пологи можуть бути довшими й важчими, що позначається на здоров’ї новонародженого.

Дитяча та материнська смертність найчастіше реєструється у тих випадках, коли породіллі мають надмірну масу тіла.

Хвороби суглобів

Маса надлишкового жиру чинить додаткове навантаження на опорно-рухову систему. Гладкі люди частіше страждають на артрит, особливо в колінних і кульшових суглобах і в попереку.

Атеросклероз

Атеросклероз, або зменшення еластичності артерій унаслідок відкладення жиру на стінці артерії може призвести до розриву або закупорки судини. Особливо велику небезпеку для життя становить ураження коронарних артерій (судини на поверхні серця) та мозкових артерій (судини всередині мозку). Коронарна хвороба серця та інсульти частіше реєструються серед огрядних людей.

Серце

Оскільки зі збільшенням маси серце змушене витрачати на перекачування крові більші зусилля, чим товстіша людина, тим більше навантаження лягає на її серце. Захворювання серця найпоширеніші серед огрядних людей.

Цукровий діабет ІІ типу

Від 80 до 90 % усіх людей, які страждають на інсулінонезалежний (розвивається в зрілому віці) діабет, характеризуються великою надмірною масою тіла.

М’язи

В огрядних людей слабшають м’язи живота, що може призвести до розвитку грижі. Ослаблення діафрагмальних м’язів іноді спричиняє зміщення шлунка в грудну порожнину. Ожирілі м’язи ніг скорочуються недостатньо ефективно й не забезпечують швидкого повернення крові з вен до серця.

Хірургічні операції

Гладкі люди мають більш товстий шар жиру, що підвищує небезпеку хірургічних операцій. Для них є вищим і ризик, пов’язаний з анестезією. Сильніше виражені післяхірургічні ускладнення.

 

 

Використані джерела

  1. Байер К., Шейнберг Л. Здоровый образ жизни: Пер. с англ. – М.: Мир, 1997. – 368 с.

3.6. Стратегії схуднення

Зміст

 

Зменшити кількість жиру в організмі можна, якщо витрачати енергії більше, ніж отримувати. Однак реалізувати на практиці цю рекомендацію дуже непросто. Майже 90 % людей, які схудли, знову набрали вагу протягом двох-трьох років. Однією з причин невдалих спроб схуднення є те, що люди не змінюють своїх поведінкових звичок, які призвели до ожиріння.

Усі успішні методи схуднення базуються на трьох стратегіях:

Методи успішної боротьби з зайвою вагою також враховують індивідуальні особливості конкретної людини. На жаль, універсального методу схуднення, який підходить усім, не існує.

Дієти для схуднення

Мірилом успіху будь-якої дієти є скинуті кілограми ваги. Дієту можна планувати самостійно або долучати дієтологів. Індивідуальна дієта має включати харчові продукти, які подобаються конкретній людині й водночас є фінансово доступними для неї.

Перед людьми, які хочуть схуднути, стоять два виклики: по-перше, схуднути і, по-друге, зберегти досягнутий ефект. Найважче реалізувати саме другу мету. Успішно перейшовши з «жорсткої дієти» на «раціональне харчування», люди нерідко починають зазнавати серйозних труднощів. Дієта розрахована на швидку втрату маси тіла, а раціональне харчування забезпечує збереження досягнутого ефекту. Найкраще одразу спланувати процес схуднення і подальше харчування.

Дієтологи не рекомендують продовжувати так звану аварійну дієту, яка супроводжується швидкою втратою ваги. Такі дієти зазвичай незбалансовані й готують організм до тривалого обмеження у харчуванні. Аварійні дієти можуть призвести і до різних ускладнень, які загрожують здоров’ю.

Як правильно спланувати харчування під час схуднення

Уявімо, що людина підтримує свою поточну масу тіла, споживаючи 2000 ккал на день. Тоді для того, щоб за тиждень позбавитися 0,5 кг жиру, їй потрібно знизити споживання енергії до 1500 ккал на день.

Дефіцит у 500 ккал на добу за 7 днів становитиме 3500 ккал, що зумовить зменшення резервного жиру приблизно на 0,5 кг. Якщо людина хоче втратити за тиждень більше ніж 0,5 кг жирового запасу, вона має ще більше скоротити щоденне споживання калорій. Однак занадто сильне зменшення споживання енергії небезпечне. Адже щоденний раціон на 1000–1200 ккал уже не має достатньої поживної цінності.

Оскільки надлишок жиру накопичувався в організмі поступово, позбуватися його краще теж поступово. Схуднення на 0,5–1 кг на тиждень дає змогу людині безпечно пристосуватися до нового плану раціонального харчування.

Для створення плану схуднення необхідно розробити відповідну дієту. Насамперед треба визначити склад продуктів харчування та їхні пропорції. Основу раціону мають становити низькокалорійні продукти, що містять різноманітні поживні речовини: овочі та фрукти, хліб із цільного зерна та крупи. В обмежених кількостях треба вносити до раціону продукти, багаті на білок: домашню птицю, рибу, яйця, домашній сир і цільне молоко. Головне: щоденний раціон має містити кілька страв із продуктів з усіх чотирьох харчових груп. Завдяки цьому можна легко відмовитися від надлишку висококалорійних продуктів харчування.

Для контролю процесу схуднення потрібно зважуватися щонайменше раз на тиждень. Ще краще визначати середній показник маси тіла за три дні. Регулярне зважування допоможе визначити, як впливає обраний режим харчування на процес схуднення.

Через декілька тижнів маса тіла може припинити знижуватися. Це може бути наслідком затримки води в організмі в міру його пристосування до зменшення запасів жиру. Тому потрібно продовжувати дотримуватися плану схуднення ‑ після пристосування втрата ваги продовжиться.

Бажано уникати ситуацій, що можуть спровокувати порушення запланованої дієти. Наприклад, не ходити до продуктового магазину голодними, купувати лише заплановані продукти, не тримати вдома продукти, які не можна їсти. Якщо ж людина «зірвалася» і перевищила добову норму калорій – не варто наступного дня жорстко зменшувати споживання на перевищену кількість калорій. Однак якщо в найближчому майбутньому людині доведеться з’їсти щось із забороненого (торт, тістечка, шоколад), краще все-таки обмежити себе на кілька днів у споживанні калорій.

Фізичні навантаження

Фізичні вправи зміцнюють здоров’я людини та покращують самопочуття. Вони сприяють пришвидшенню обміну речовин і в момент тренування, і після його завершення. В результаті організм певний час додатково спалює зайві калорії з запасів жиру. Цей ефект посилюється за умови регулярних занять фізичними вправами (бажано щодня або кілька разів на тиждень). За достатнього рівня фізичних навантажень можна з’їдати трохи більше їжі та зберігати постійну вагу.

Отже, фізичні навантаження у поєднанні з меншим споживанням їжі сприяють схудненню.

Зміна поведінки

Зміна харчової поведінки.

Для уникнення переїдання людина має змінити свою харчову поведінку. Для цього необхідно:

  1. Визнати, що харчування було неправильним
  2. Замінити шкідливі звички на більш прийнятні
  3. Опанувати прийоми контролю своєї харчової поведінки
  4. Розробити систему винагороди з метою підкріплення успішної поведінки

Насамперед потрібно з’ясувати, звідки взявся зайвий жир. Причиною переїдання можуть бути невирішені емоційні проблеми (самотність, тривога чи особисті конфлікти), незадоволені соціальні потреби, заохочення до вживання висококалорійних продуктів з боку оточення тощо.

Далі необхідно проаналізувати свою харчову поведінку. Розпочати можна зі щоденника, куди протягом 5–7 днів поспіль записувати:

Аналіз записів допоможе виявити шкідливі харчові звички чи обставини, що спонукають до переїдання.

Наступний етап ‑ вироблення корисних харчових звичок. Наприклад:

Ті, хто досягнув успіху у зміні харчової поведінки, можуть себе винагородити. Але винагорода не повинна псувати досягнутого результату. Це має бути не їжа, а щось інше: похід на концерт, новий одяг, зачіска тощо.

Зміна фізичної активності.

Фізична активність має для схуднення не менше значення, ніж раціон. Для посилення фізичної активності можна придбати абонемент до спортивного клубу або тренуватися самостійно. Ще краще займатися спортом разом із другом/подругою, які мають схожі проблеми й інтереси. Присутність такого партнера змушує дотримуватися графіка тренувань.

Успішна боротьба з зайвою вагою передбачає постійний моніторинг своєї фізичної форми та відмову від шкідливих харчових звичок.

Застереження

Прагнучи схуднути, люди часто звертаються до різних «модних» дієт, хімічних препаратів або хірургічного втручання. Внаслідок цього в деяких людей виникають такі розлади харчової поведінки, як булімія й анорексія. Булімія – це напади переїдання з подальшим очищенням організму за допомогою блювоти, а анорексія – добровільне голодування.

 

Використані джерела

  1. Байер К. Здоровый образ жизни: Пер. с англ. / К. Байер, Л. Шейнберг. – Москва: Мир, 1997. – 368 с.
  2. Похудение [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/massa-tela/pohudenie

3.7. Вегетаріанство та дієти

Зміст

 

Вид (спосіб) харчування безпосередньо впливає на здоров’я людини. Люди можуть обрати певні обмеження в харчуванні, виходячи з власних переконань. Якщо такі переконання нераціональні, обраний спосіб харчування може спричинити дефіцит життєво важливих для організму поживних речовин.

Вегетаріанство

Вегетаріанцями називають людей, які не їдять м’ясо. Форми вегетаріанства відрізняються залежно від повноти вилучення з раціону м’яса, риби та інших продуктів тваринного походження (таблиця).

Форми вегетаріанства

Усеїдні люди для планування здорового раціону можуть використовувати харчову піраміду. Для вегетаріанців, а особливо для веганів (повна відмова від продуктів тваринного походження) ця модель раціонального харчування не підходить.

Щоб організм вегетаріанців отримував усі необхідні поживні речовини, важливо замінити вилучені з раціону продукти тваринного походження на відповідні продукти рослинного походження.

Група продуктів
тваринного походження		 Замінники з групи продуктів рослинного походження
Молоко та молочні продукти Напої з сої, вівса, мигдалю, фундука, апельсиновий сік, рослинне молоко; замінники йогурту, насіння, горіхи, сухофрукти, квасоля, боби, зелені овочі та трави, злаки, зернові.
Риба, м’ясо птиці, яйця та м’ясо Бобові (квасоля, горох, сочевиця, нут) та бобові продукти, соєві продукти, горіхи та насіння.

 

 

 

При плануванні раціону веганів необхідно дотримуватися всіх принципів раціонального харчування (таблиця).

Принцип Рекомендації з реалізації принципів
Збалансованість

Споживання їжі з усіх груп продуктів рослинного походження:

  • злакові;
  • овочі, включно з бобовими, а також гриби та водорості;
  • фрукти та ягоди;
  • горіхи та насіння, олії, олійні фрукти (авокадо, оливки).
Різноманітність

При різноманітному харчуванні вибір продуктів необхідно варіювати в межах груп продуктів. Це важливо, тому що:

  • продукти харчування мають різний склад поживних речовин у межах групи;
  • їжа може містити натуральні інгредієнти або інгредієнти, додані під час вирощування/зберігання, які можуть бути шкідливими у великій кількості; вживання різних продуктів знижує такі ризики;
  • широкий вибір продуктів харчування дає різноманітність і робить раціон цікавішим.
Помірність Споживання оброблених харчових продуктів із низьким вмістом поживних речовин має бути обмежене. Під час обробки руйнується частина клітковини, вітамінів, мінеральних речовин та біологічно активних сполук.
Врахування енергетичної цінності їжі

Люди, які вирішили стати веганами, можуть у перші дні відчувати проблеми з отриманням достатньої кількості енергії.

Це відбувається, коли з раціону виключаються багаті на енергію продукти тваринного походження, а здебільшого вживаються продукти рослинного походження з низьким вмістом енергії, такі як салати, фрукти та овочі, або коли порції їжі занадто маленькі.

У довгостроковій перспективі важливо навчитися використовувати більш калорійні продукти рослинного походження: бобові, горіхи, насіння, авокадо, олії та цільнозернові продукти.
Насиченість поживними речовинами

Перевагу слід віддавати їжі з вищим вмістом поживних речовин. Більшість продуктів рослинного походження містять багато клітковини, вітамінів та мінералів, але, як правило, в них менше жирів.

 

Щодо вітамінів і мінералів, то найчастіше в раціоні веганів відсутня достатня кількість вітаміну В12 і D, йоду. Необхідно звернути особливу увагу на вживання достатньої кількості кальцію, селену, омега-3 жирних кислот і вітаміну А.

Отримання необхідної кількості білків (включно з усіма незамінними амінокислотами), вітаміну В2, заліза та цинку можна забезпечити, якщо при складанні меню дотримуватися всіх раніше зазначених принципів раціонального харчування для вегетаріанців.

Добре продуманий і спланований раціон для веганів дає змогу отримати всі необхідні для життя поживні речовини (таблиця).

Поживна речовина Рекомендації щодо запобігання дефіциту поживних речовин
Білки, незамінні амінокислоти

Вживайте різні продукти з білками рослинного походження: бобові (квасоля, горох, сочевиця, соя), зернові продукти (зокрема гречану крупу), насіння та горіхи, соєві продукти
Жири

Додавайте в меню рапсову олію, лляне насіння, волоські горіхи, насіння конопель

Вітамін А, бета-каротин

Найкращими джерелами бета-каротину рослинного походження є морква та батат, а також ягоди шипшини, листова капуста, шпинат, гарбуз, броколі, листовий салат, червона паприка, папая, хурма

Вітамін D​​​

Вітамін D, який міститься у продуктах рослинного походження, не засвоюється нашим організмом (за винятком деяких збагачених продуктів). Обов’язково приймайте його як харчову добавку.

Вітамін B2

Кількість вітаміну В2 у їжі зазвичай невелика. Необхідну його кількість забезпечують збагачені рослинні напої, гриби, мигдаль, соєві боби та зелені овочі.

Вітамін B12

Вітамін В12 не зустрічається в натуральному вигляді у продуктах рослинного походження. Тому необхідно приймати харчові добавки.
Кальцій

Слід пам’ятати, що деякі компоненти у продуктах рослинного походження можуть погіршувати засвоєння кальцію. Хорошими джерелами кальцію рослинного походження є соєві напої, зелені овочі, горіхи, бобові, насіння кунжуту та сушений інжир. Для покриття дефіциту кальцію можна приймати його як харчову добавку, переважно з вітаміном D.
Залізо

Хорошими джерелами заліза рослинного походження є цільнозернові пластівці, родзинки, горіхи, насіння, бобові, хліб, гречка та полуниця. Споживання продуктів, що містять вітамін С, сприяє засвоєнню заліза з харчових продуктів рослинного походження. Але надмірне споживання цинку перешкоджає засвоєнню заліза. Оскільки залізо в продуктах рослинного походження засвоюється гірше, вегетаріанці та вегани можуть мати більш високу потребу в залізі.
Цинк

Хорошими джерелами цинку є насіння, цільнозернові продукти, хліб та гречка. Веганам потрібно отримувати з їжі на 25–30 % більше цинку порівняно зі всеїдними людьми.
Йод

Джерелами йоду є морські водорості, йодована сіль і йодовмісні харчові добавки.
Селен

Вміст селену в продуктах залежить від ґрунту. Оскільки ґрунти в Північній Європі досить бідні на селен, для забезпечення необхідної кількості місцевим веганам рекомендується з’їдати кілька бразильських горіхів на день. Насіння соняшника також є гарним джерелом селену.
Клітковина

В основі вегетаріанського меню лежать натуральні продукти з високим вмістом клітковини. Однак велика кількість клітковини, що міститься у продуктах рослинного походження, та деякі інші речовини можуть перешкоджати засвоєнню білків та/або погіршенню засвоєння деяких мінеральних речовин.



Дієти

У світі існує дуже багато так званих модних дієт для схуднення. Наприклад, дієта з низьким вмістом вуглеводів і високим вмістом жирів, дієта Дюкана, монодієта, дієта Аткінса, палеодієта, дієта за групою крові, pH-дієта, кетодієта тощо.

Зазвичай основним принципом цих дієт є суворе обмеження раціону лише певною групою продуктів. Унаслідок жорстких обмежень маса тіла швидко втрачається. Але довгострокові наслідки таких обмежень можуть бути негативними для здоров’я. Жодна з модних дієт не отримала наукового підтвердження.

Окрім видимих ознак під час дотримання цих дієт ‑ постійного відчуття голоду та поганого настрою ‑ організм отримує надто мало речовин, необхідних для його нормального функціонування. Коли дієта припиняється (стає нестерпною або досягається бажаний результат схуднення), люди часто повертаються до старих харчових звичок. І вага повертається або навіть стає значно більшою, ніж до дієти.

Голодування є одним із видів екстремальної дієти. Зазвичай голодування тривалістю до 24 годин не завдає шкоди організму (крім вагітних). Більш тривале голодування має шкідливі наслідки, які можуть проявитися навіть через десятиліття.

Люди з надлишковою масою тіла часто вірять у чудодійний ефект продуктів для схуднення. Проте жодних наукових підтверджень щодо ефективності таких препаратів не існує. Навіть якщо спочатку вага зменшується, то після припинення прийому таких препаратів вона швидко відновлюється. Крім того, багато препаратів для схуднення мають негативні побічні ефекти для здоров’я.

Висновок

Щоб досягти зниження маси тіла та її підтримання протягом тривалого періоду, важливо розуміти основи харчування. Використання принципів збалансованого та різноманітного харчування може потребувати більше часу. Але сформовані на їх основі харчові звички дають бажаний довготривалий ефект.

 

Використані джерела

  1. Различные виды питания [Электронный ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/samoogranicheniya-v-pitanii

3.8. Хвороби, пов’язані з харчуванням

Зміст

 

Харчові алергії

Люди страждають на алергічні захворювання з давніх часів. Проте серйозною проблемою це стало лише в другій половині XX століття.

Харчова алергія ‑ це неадекватна імунна відповідь організму на їжу. Алергени – це речовини, що спричиняють алергічну реакцію. Найпоширенішими алергенами є білки.

Близько 2 % людей у світі постійно страждають на харчову алергію. Алергіків більше серед міських жителів, ніж серед сільських. Харчова алергія також часто спричинена спадковою схильністю.

Від харчової алергії страждають насамперед немовлята та дошкільнята. Слизові оболонки травного каналу та дихальних шляхів у дітей віком до року ще не повністю сформовані й легко пропускають чужорідні білки.

Симптоми алергії можуть минути непомітно, а можуть спричинити тяжкі розлади й навіть смерть. Алергічні реакції виникають переважно в дихальних шляхах, травному каналі, на шкірі. Алергія у дихальних шляхах проявляється у чханні та кашлі. Можуть виникнути напади астми, хоча харчові алергії не є причиною бронхіальної астми. Губи та язик можуть свербіти й опухати. Розлади травного тракту проявляються блюванням та діареєю.

У немовлят алергію спричиняють здебільшого молоко, яйця, пшениця, ячмінь, рис, овес, соя, квасоля, горох, банани, риба та яловичина.

Алергія на коров’яче молоко. Переважно минає у шкільному віці. Алергія на курячі яйця зазвичай починається до другого року життя і зникає до настання шкільного віку. Деякі алергіки можуть вживати яйця у вареному вигляді. А в деяких сильну алергію викликає навіть перебування у приміщенні, де збивають яйця.

При алергії на коров’яче молоко потрібно знайти продукти-замінники. Дуже поширені суміші для грудного вигодовування на основі соєвого білка, але близько 25 % дітей із алергією на коров’яче молоко не переносять і соєвий білок. У деяких випадках достатньо нагріти молоко перед вживанням.

Оскільки хімічний склад козиного та коров’ячого молока різний, може допомогти заміна коров’ячого молока на козине. При алергії на коров’яче молоко слід уникати всіх продуктів харчування, що містять молоко та молочні продукти, наприклад вершкового масла, сиру та морозива. Якщо алергічні прояви виникають до трирічного віку, здебільшого вони пізніше проходять.

Алергія на рибу. Може проявлятися не тільки під час її вживання, а і як реакція на запах. Симптомами є подразнення шкіри та розлади травного каналу (блювання, біль, діарея). Алергія на рибу може проявлятися як алергічна реакція всього організму, тобто анафілактичний шок. Алергія на рибу в старшому віці не минає.

Алергія на фрукти та овочі. Її викликають переважно плоди, які не пройшли теплової обробки. Варення, компоти, соки, відварені та заморожені овочі зазвичай не спричиняють алергії.

Із фруктів найчастіше викликають алергію абрикоси, банани, ківі, яблука, груші, персики, манго, папайя, карамболь. Серед овочів найнебезпечнішими алергенами є паприка, ріпа, морква, буряк, цибуля, соя. Оскільки соєвий білок широко застосовується у виробництві ковбасних і кондитерських виробів, люди з алергією на соєвий білок мають бути особливо обережними. Соєва олія, навпаки, алергії не викликає.

Алергенами для дітей дошкільного та шкільного віку також є горіхи, зокрема мигдаль, спеції (карі, імбир, кориця, перець, коріандр, кмин) та мед. У дорослих алергію часто викликають горіхи, мигдаль, спеції.

 

 

Харчова непереносимість

Харчова непереносимість – це підвищена чутливість неалергічного характеру до будь-якого продукту чи напою. Вона може проявлятися від болю в животі до слідів крові у випорожненнях.

Причинами харчової непереносимості часто є відсутність ензиму, необхідного для засвоєння будь-якого продукту. Часто це можуть бути токсини чи інші хімічні сполуки в складі їжі, наприклад гістамін. Багато гістаміну міститься у витриманих сирах і червоному вині. Деякі продукти, наприклад полуниця, томати, цитрусові, шоколад, кориця, бобові, алкоголь можуть сприяти вивільненню прекурсорів гістамінів. Жовтий харчовий барвник E102 також вивільняє в організмі людини гістамін.

Непереносимість лактози (молочного цукру)

Причиною непереносимості лактози є нездатність людського організму виробляти достатньо лактази ‑ ферменту, що розщеплює молочний цукор.

У нормі лактоза розпадається на прості цукри та всмоктується у тонкій кишці. При нестачі ферменту лактази молочний цукор потрапляє до товстого кишечника, де розкладається, утворюючи гази, а також кислоти. Неприємні прояви можуть бути різними – від легкого болю в животі до спазмів і діареї. У людей із легкою формою непереносимості лактози симптоми можуть і не виникати, якщо вживати 1–2 склянки молочних продуктів один раз на кілька днів.

Непереносимість лактози зустрічається у двох формах: первинна (спадкова, невиліковна) і вторинна (обумовлена тимчасовими ушкодженнями тонкої кишки, виліковна).

У харчуванні слід віддавати перевагу кисломолочним продуктам, у яких частина лактози перебродила в молочну кислоту. Корисними також є продукти, що містять пробіотичні бактерії, оскільки вони виділяють лактазу. Як харчову добавку можна вживати разом із їжею капсули з лактазою.

Остаточні рекомендації щодо харчування дає сімейний лікар або гастроентеролог.

Целіакія

Целіакія – це захворювання, спричинене непереносимістю глютену (рослинного білка, назва якого з латинської перекладається як «клей»). Целіакія проявляється при вживанні їжі, що містить пшеницю, жито, ячмінь, овес. Крім генетичної схильності, целіакія може бути спричинена різким збільшенням споживання зернових або ураженням імунної системи.

Під впливом білків, що містяться у вищезазначених зернових продуктах, ушкоджуються ворсинки слизової оболонки тонкої кишки, за допомогою якої відбувається всмоктування поживних речовин. Унаслідок цього погіршується всмоктування мікроелементів, наприклад заліза, кальцію та вітаміну D. Це може також спричиняти остеопороз, анемію та інші захворювання.

Целіакія може проявитися в будь-якому віці. Симптомами атипової (прихованої) целіакії можуть бути:

Целіакія діагностується шляхом визначення відповідних антитіл у крові та підтверджується за допомогою біопсії тонкої кишки. Єдиним способом лікування целіакії є пожиттєва сувора безглютенова дієта.

У народів, основою харчування яких є рис або кукурудза, целіакія спостерігається дуже рідко. Найбільшу частоту виникнення целіакії діагностовано у Фінляндії: 2 % населення.

Маркування на продуктах харчування «без глютену» означає, що вміст глютену в ньому менше ніж 20 міліграм на кілограм. За дотримання строгої дієти зазвичай покращується самопочуття та апетит. Проблеми з животом минають уже через кілька тижнів. Відновлення ворсинок тонкої слизової кишки потребує більше часу.

 

 

Захворювання зубів

Зубний карієс – це неспецифічна бактеріальна інфекція. Якщо зараження карієсом відбулося, позбутися хвороби можна лише із втратою останнього зуба. Тому карієс зубів нарівні з діабетом ІІ типу класифікується як хронічне захворювання, зумовлене нездоровим способом життя.

За різними оцінками від карієсу страждає понад 90 % дорослих та близько 70 % дітей шкільного віку. В той час, коли в дитини ріжуться молочні зуби, бактерії, що викликають карієс, передаються через слину від інших людей, зазвичай від матерів. Тому в жодному разі не слід облизувати соску чи дитячу ложечку, щоб «очистити» їх! Чим пізніше станеться зараження патогенними мікробами, тим більше здоровій мікрофлорі вдасться «колонізувати» порожнину рота й тим складніше новим патогенам буде оселитися в ньому.

Для виникнення карієсних ушкоджень на зубі має бути достатньо хвороботворних бактерій. Для своєї життєдіяльності ці бактерії потребують цукрів, які практично кожна людина отримує з їжею. Чим частіше людина їсть, тим частіше бактерії виділяють залишки своєї життєдіяльності у вигляді молочної кислоти. Ця кислота знижує pH на поверхні зуба, що призводить до роз’їдання мінеральних речовин. При нормальному слиновиділенні організм протягом 3–4 годин відновлює мінералізацію зубів, порушену кислотною атакою. Якщо прийоми їжі відбуваються частіше і/або замість чистої води використовуються напої, демінералізація перемагає, і в зубі утворюється дірка.

Коли організму/слині не дається достатньо часу на ліквідацію наслідків кислотної атаки, це порушує кислотно-лужну рівновагу. Внаслідок цього виникає незворотне ушкодження зубної тканини. Коли карієсне ушкодження доходить до зубної кістки (дентину), де порівняно з емаллю більше органічного матеріалу, зубна кістка починає загнивати, а бактерії – виїдати зубну коронку зсередини. Людина виявляє дірку в зубі тільки тоді, коли емаль, що стоншилася зсередини, ламається.

Людина хворіє на гострий карієс, якщо в неї протягом останніх трьох років було виявлено як мінімум один випадок карієсного ушкодження. Це свідчить про те, що пацієнт неспроможний контролювати причини захворювання. Посилити опір зубів кислотній атаці можна, якщо чистити зуби зубною пастою із вмістом фтору більше ніж 1000 ppm, як мінімум двічі на день.

Правильна техніка чищення зубів та прочищення відповідними засобами міжзубних проміжків украй необхідні для профілактики запалення ясен. Електричні зубні щітки чистять зуби якісніше та швидше.

 

 

Порушення харчової поведінки

Порушення, або розлади харчової поведінки – це психологічні проблеми, які можуть призвести навіть до смерті. Процес лікування таких розладів складний і потребує багато часу, а заподіяна в результаті захворювання шкода здоров’ю може бути довічною.

Основними розладами харчової поведінки є анорексія і булімія. Також досить поширені такі розлади:

Один харчовий розлад може трансформуватися в інший. Типовими причинами розвитку розладів харчової поведінки є.

  1. Генетика. Ризик захворіти на розлад харчової поведінки вдесятеро вищий у тих, у кого в роду хтось уже страждав на такі розлади. Дослідження свідчать, що анорексія генетично зумовлена на 58 %, а булімія – на 59 %.
  2. Життєві зміни. Багато людей, які страждають на розлади харчової поведінки, зазнають труднощів, намагаючись упоратися з різними змінами в житті.
  3. Сімейні фактори. Як правило, здорові приклади в сім’ї слугують захисним механізмом від розвитку розладів харчової поведінки, проте зайва концентрація уваги батьків на питаннях, пов’язаних зі здоровим харчуванням та масою тіла, може мати зворотний ефект.
  4. Соціальні проблеми. Найчастіше люди, які страждають на розлади харчової поведінки, мають низьку самооцінку і травматичний емоційний досвід.
  5. Невдачі у школі, на роботі тощо. Люди, які страждають на розлади харчової поведінки, нерідко можуть бути перфекціоністами з завищеним рівнем вимог до себе.
  6. Травматична подія. Багато людей, які страждають на розлади харчової поведінки, пережили у своєму житті сексуальне або фізичне насильство.

Анорексія

Анорексія ‑ це навмисне зниження маси тіла. Головна ознака анорексії – нав’язливе бажання людини стати якомога стрункішою шляхом голодування. Ідея фікс людини з анорексією – «я маю зайву вагу, якої необхідно позбутися». Це може бути притаманно людям, які хочуть бути стрункими через свою професію, – моделям, танцюристам, фігуристам і гімнастам.

Основними симптомами анорексії є:

Найчастіше анорексія виявляється у 14–18-річних підлітків. Останнім часом дедалі частіше спостерігається навіть у 10–12-річних дітей. Діагноз «анорексія» ставиться, коли індекс маси тіла становить нижче 17.

Фізичні наслідки анорексії:

Психічні наслідки:

Анорексію складно діагностувати, та ще складніше лікувати. Для цього потрібна спільна робота психіатра, лікарів-фахівців, членів сім’ї. Але насамперед потрібне бажання одужати в самої людини.

Якщо не розпочати своєчасне лікування анорексії, це може закінчитися смертю. Хворий має приймати їжу 3–4 рази на день у чітко встановлений час, інтервали між прийомами не повинні перевищувати 3–4 годин. Також рекомендується вести щоденник харчування.

Близько 60 % хворих на анорексію в результаті терапії повністю виліковуються. Приблизно 20 % хворих не в змозі позбутися порушень харчової поведінки і, незважаючи на лікування, мають недостатню масу тіла, наражаючись на загрозу смерті.

Часто анорексія може чергуватися з булімією.

Булімія

Булімія починається із самообмежень у їжі. Думки людей із булімією постійно зосереджені на їжі. Періодична втрата контролю за кількістю з’їденого спричиняє імпульсивне переїдання. Внаслідок цього виникає сильне почуття провини та страх, пов’язаний зі збільшенням маси тіла.

Протягом кількох годин нападу обжерливості хворий може вжити до 6000 ккал. Людина робить спроби ліквідувати наслідки переїдання, викликаючи блювоту або приймаючи проносні. Напади переїдання зазвичай викликають негативні емоційні стани, такі як втома, тривожність, виснаженість, пригніченість. Булімія може супроводжуватися спробами самоушкоджень, вживання психоактивних речовин і навіть самогубства.

Булімія зустрічається вдвічі-втричі рази частіше за анорексію. Зазвичай вона починається у віці 15–24 років. Близько 90 % хворих – жінки. До групи ризику входять танцівниці, гімнастки, моделі. Якщо близькі люди постійно критикують людину за надмірну вагу або зовнішність, це суттєво підвищує ризик захворювання на булімію.

Основними симптомами булімії є:

Основними порушеннями здоров’я при захворюванні на булімію є:

Оскільки причинами булімії є соціальні та психологічні фактори, її лікування потребує психотерапії. Якщо в житті відбуваються позитивні зміни, що підвищують самооцінку, булімія може минути без лікування.

Лікування булімії ‑ тривалий процес. У середньому виліковуються 80 % пацієнтів. Проте в більшості з них на все життя залишається загострена увага до маси тіла та їжі.

Орторексія

Орторексія – розлад харчової поведінки, за якого перевага віддається лише певним продуктам і правилам харчування, які, на думку людини, корисні для здоров’я. Орторектики зазвичай переконані, що решта людей харчуються неправильно і заслуговують на осуд.

Їжа для орторектика ‑ це ретельно розроблений ритуал, у якому підготовка до кожного прийому їжі може тривати кілька днів. Ритуал включає складання відповідного меню і підготовку до трапези.

Якщо орторектик порушує свої правила і вживає «заборонену» їжу, то відчуває провину, душевне та фізичне спустошення. Це призводить до встановлення ще суворіших і абсурдних правил харчування. Поведінка хворих на орторексію схожа на поведінку хворих на анорексію і булімію. Відмінність полягає в тому, що аноректики та булеміки переживають через кількість з’їденої їжі, а орторектика більше непокоїть її якість.

Людина, хвора на орторексію:

Ті, хто страждає на орторексією, з часом критично звужують перелік схвалених продуктів. Відповідно, організму дедалі більше бракує важливих поживних речовин. Крім виснаження свого тіла, орторектикам властива психічна нестабільність.

Орторексія – таке саме серйозне захворювання, як і інші порушення харчової поведінки. Проте сімейні лікарі зазвичай такого діагнозу не ставлять, оскільки офіційно це не є порушенням харчової поведінки. Якщо хворобою не займатися, виникає ризик небезпечних для життя ушкоджень серця та нирок, змін у зовнішності та самопочутті.

Орторектики змінюють свої звички харчування порівняно легше, ніж аноректики та булеміки. Але для цього їм потрібно дуже добре пояснити, чому важливо харчуватися саме так, як рекомендують фахівці.

 

 

Компульсивне переїдання

Людина страждає від компульсивного переїдання, коли:

Кількість їжі, що з’їдається, під час нападів переїдання варіюється. Іноді людина може поглинути їжі на 15 000–20 000 ккал, хоча зазвичай з’їдає на 1000–2000.

Компульсивний розлад харчування зустрічається у людей будь-якого віку, проте найчастіше – у 46–55-річних. До нього більше схильні жінки, ніж чоловіки.

Люди з цим розладом зазвичай страждають від зайвої маси тіла або ожиріння, хоча іноді їхня вага в нормі.

Можливими причинами компульсивного переїдання є:

При компульсивному переїданні з’їдається багато солодкого, жирного та солоного, що може призвести до дефіциту в організмі вітамінів і мінеральних речовин.

Люди з цією недугою зазвичай вкрай незадоволені собою і впадають у пригнічений стан. Вони погано почуваються, прогулюють роботу або навчання і не беруть участі в соціальній діяльності. Може виникати головний біль, біль у м’язах і суглобах, проблеми з травленням.

Люди з компульсивним розладом мають підвищений ризик таких захворювань:

Загальною рекомендацією тим, хто має компульсивний розлад, є: регулярно харчуватися, обирати продукти відповідно до піраміди харчування, не виключати повністю жирну та солодку їжу.

 

 

Спотворення смаку

Унаслідок спотворення смаку людина протягом тривалого часу може вживати неїстівні речі. Наслідком може бути отруєння свинцем, анемія, ушкодження зубів та інших органів. Спотворення смаку найпоширеніше серед людей із порушеннями розвитку, дітей 2–6 років, вагітних жінок.

Виділяють три основні види спотворення смаку:

Хворі на цей розлад можуть вважати їстівними:

Причинами спотворення смаку можуть бути:

Можливими наслідками спотворення смаку є:

На жаль, не існує жодного тесту для виявлення спотворення смаку. Насамперед слід звернути увагу на дефіцит поживних речовин, для усунення якого підійдуть біологічно активні добавки.

Одним з успішних методів лікування цього розладу є закріплення зв’язку між харчовим відхиленням та неприємними наслідками (наприклад, терапія огидою). Водночас застосовується позитивне підкріплення, коли вживаються правильні речовини.

Прегорексія

Це розлад харчової поведінки у вагітних, який трапляється досить рідко. Розлад може проявитися у жінок, які бояться набрати надмірну масу тіла. Тому вони недостатньо годують себе й дитину, що формується та розвивається у череві матері. Розлад може супроводжуватися надмірними заняттями спортом, булімією, компульсивним переїданням. Усі порушення харчової поведінки під час вагітності становлять небезпеку для матері та дитини.

Дранкорексія

Дранкорексія є комбінацією самовиснаження голодом і надмірного споживання алкоголю, коли прагнуть випити більше за рахунок відмови від їжі. Близько третини 18–23-річних жінок голодували для того, щоб бути в змозі вживати більше алкоголю. В екстремальних випадках дранкорексія може бути пов’язана з булімією або анорексією, коли алкоголь вживається для того, щоб викликати блювоту або заглушити почуття занепокоєння.

 

Використані джерела

  1. Заболевания зубов [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/zabolevaniya-zubov
  2. Нарушения пищевого поведения [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/narusheniya-pishhevogo-povedeniya
  3. Непереносимость лактозы [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/pishhevaya-neperenosimost/neperenosimost-laktozy
  4. Пищевая аллергия [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/pishhevaya-allergiya
  5. Целиакия [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/pishhevaya-neperenosimost/tseliakiya

3.9. Харчування при різних захворюваннях

Зміст

 

Принципи харчування при захворюваннях серцево-судинної системи

Основними чинниками ризику при серцево-судинних захворюваннях є недостатнє споживання фруктів, овочів, ягід і клітковини, а також надмірне споживання солі та насичених жирних кислот. Тому важливо дотримуватися збалансованого раціону.

1. Хліб та зернові продукти

Потрібно вживати щодня. Можна їсти цільнозерновий хліб і макарони, темний рис, вівсяні пластівці та гречку. Високий вміст у цільнозернових продуктах клітковини сприяє зниженню рівня холестерину. Рекомендується уникати виробів із білого борошна.

2. Овочі та бобові

Незамінне джерело вітамінів, мінералів і клітковини. Овочі потрібно тушкувати або їсти у сирому вигляді. Корисно вживати більше буряків і гарбузів. Рекомендується щодня їсти овочеві салати з олією, найкраще оливковою першого пресування (extra virgin). За день потрібно з’їдати щонайменше 300–400 грамів овочів. Овочі сприяють зниженню високого артеріального тиску. Якщо, наприклад, з’їдати на одну порцію більше овочів щодня, ризик виникнення серцево-судинних хвороб знижується на 4 %, ризик інфаркту – на 6 %.

3. Фрукти та ягоди

Забезпечують організм вітамінами, вуглеводами та мінералами, а також антиоксидантами. Слід щодня їсти близько 200–300 грамів фруктів і ягід.

4. М’ясо, риба та яйця

Рекомендується їсти продукти, що містять жирні кислоти омега-3, яких найбільше в рибі. М’ясо можна повністю замінити рибою або їсти через день. Проте солоне м’ясо і рибу, ковбаси та консерви вживати не рекомендується. Вживання до одного яйця на день не підвищує ризик серцево-судинних захворювань, оскільки вони одночасно містять антиоксиданти, вітаміни B12 та D, рибофлавін та фолати.

5. Молоко та молочні продукти

Можна обирати нежирні молочні продукти та обмежити вживання жирних. Однак слід враховувати, що молоко є джерелом повноцінних білків тваринного походження, кальцію та вітаміну D. Тому молоко та/або молочні продукти слід вживати обов’язково.

6. Харчові жири, горіхи та насіння

Рекомендується більшість насичених жирних кислот замінити ненасиченими, які вдосталь містяться в рибі, рослинних оліях, горіхах, насінні, авокадо.

7. Додані цукри

Потрібно обирати продукти зі зниженим вмістом цукру, обмежити вживання солодких напоїв і солодощів.

8. Сіль

Вживання солі з різних джерел має обмежуватися 5 грамами на день. Для цього рекомендується не підсолювати готову їжу, а користуватися безсольовими сумішами приправ і звертати увагу на вміст солі в готових продуктах.

 

 

Харчування при хворобах кісток і м’язів

У людей старшого віку нерідко спостерігається остеоартроз, ревматоїдний артрит, окостеніння суглобів, задубілість м’язів і сухожиль. За збалансованої дієти можна поліпшити обмін речовин у хрящовій і кістковій тканинах та сприяти утворенню суглобової рідини.

При хворобах кісток і м’язів рекомендовано:

Не рекомендовано:

Принципи харчування при онкологічних захворюваннях

При недоїданні рекомендується:

При зміні смакового сприйняття:

При сухості в роті:

При хіміотерапії:

При нудоті:

При діареї:

При запорі:

 

Використані джерела

  1. Рекомендации по питанию при различных заболеваниях [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/rekomendatsii-po-pitaniyu-pri-razlichnyh-zabolevaniyah