3.1. Спрощена будова системи травлення

Зміст

 

Нормальне харчування, процес травлення і всмоктування поживних речовин життєво необхідні для підтримки обміну речовин в організмі людини. У процесі травлення харчові білки, жири, вуглеводи розщеплюються на дрібніші компоненти, які всмоктуються у кров або лімфу.

Травний, або шлунково-кишковий тракт (ШКТ) має довжину 5–10 м і поділяється на такі відділи:

У процесі травлення також беруть участь:

Ротова порожнина

У ротовій порожнині за допомогою зубів відбувається механічне подрібнення їжі. Будова наших зубів дозволяє подрібнювати їжу і рослинного, і тваринного походження.

У ротовій порожнині виробляється слина, що розріджує їжу. Тут їжа перемішується зі слиною і починається часткове перетравлення деяких поживних речовин. Чим більше подрібнена харчова маса, тим легше організму її перетравити. Тому важливо ретельно та якомога довше пережовувати їжу.

Глотка

Глотка є спільним органом дихальної та травної систем. Вона має довжину приблизно 12 см. Ковтання відбувається в результаті рефлексу, який спрямовує їжу через стравохід у шлунок і перешкоджає її потраплянню в дихальні шляхи. Тверда їжа потрапляє з ротової порожнини через стравохід у шлунок приблизно за 8–9 секунд, рідка – приблизно за 1–2 секунди.

Стравохід

Стравохід – порожниста м’язова трубка завдовжки приблизно 25 сантиметрів. Тут під впливом перистальтики (скорочень і розслаблень м’язів) їжа просувається з глотки в шлунок.

Блювота – це захисний рефлекс, який викликається неприємним смаком або запахом їжі, вживанням зіпсованих продуктів, переїданням або дотиком до слизової оболонки глотки.

Шлунок

Шлунок – резервуар із гладкої м’язової тканини, в якому відбувається часткове розщеплення і розрідження їжі та її поступове просування в тонку кишку. Розрідження досягається за рахунок шлункового соку та сильного механічного подрібнення їжі.

Шлунок дорослої людини зазвичай може вмістити 1,5 літра харчової маси. В порожньому стані цей орган стискається і зморщується до дуже малих розмірів. Об’єм шлунка в новонародженого – близько 30 мл, у тих, хто протягом тривалого часу п’є велику кількість пива, він може сягати навіть 10 л.

Оскільки залози в шлунку виробляють соляну кислоту, його внутрішня поверхня вистелена слизовою оболонкою. В шлунку щодня виробляється 2–3 літри шлункового соку. Виділення шлункового секрету стимулюється виглядом їжі, її смаком, запахом і дефіцитом глюкози.

У шлунку їжа перебуває від 2 до 6 годин. Твердіша їжа міститься у шлунку довше, напої практично одразу потрапляють у тонку кишку. В разі дефіциту рідини частина води може всмоктуватись і в шлунку. Тут також всмоктуються деякі ліки (наприклад аспірин), алкоголь та кофеїн.

Порожній шлунок здійснює потужні хвилеподібні рухи, за допомогою яких звільняється від часток їжі, що недостатньо подрібнилися (наприклад, у випадку багатої клітковиною рослинної їжі). Під час великих проміжків між прийомами їжі можуть виникати сильні перистальтичні хвилі, що проявляються бурчанням у животі та в гіршому випадку – болем.

Підшлункова залоза

Підшлункова залоза – це орган, розташований за органами черевної порожнини. Клітини її тканин виділяють у кишечник травні ферменти та гормони. Отже, підшлункова залоза працює і як травна залоза, і як залоза внутрішньої секреції.

Підшлункова залоза виробляє інсулін і глюкагон – два найбільш потужні гормони людського тіла, що забезпечують гомеостаз (динамічну стабільність функціонування систем організму). Інсулін допомагає нормалізувати рівень цукру після засвоєння їжі, тобто знижує рівень глюкози в крові. Глюкагон допомагає печінці у вивільненні глюкози, щоб підтримувати її концентрацію в крові на нормальному рівні (наприклад, під час великих перерв між прийомами їжі та вночі).

Підшлункова залоза виробляє на добу 1,5–2 літри панкреатичного соку, який дуже багатий на ферменти. Панкреатичний сік нейтралізує кислу харчову масу.

Печінка

Печінка – «хімічна лабораторія» нашого організму. Її можна умовно назвати найбільшою залозою людини, маса якої може сягати 1,5 кг. Печінка – життєво важливий орган, у якому відбувається більша частина білкового, ліпідного та вуглеводного обміну.

Також печінка допомагає виводити залишкові речовини, що утворюються в ході обміну речовин. Крім цього, в печінці відбувається детоксикація, тобто переробка природних і штучних отрут, компонентів ліків, важких металів, відходів життєдіяльності бактерій тощо. Після цього перероблені залишки прямують через кров у нирки та виводяться з організму.

Печінка обробляє й накопичує поживні речовини (наприклад глікоген і залізо) для підтримання працездатності організму в перервах між прийомами їжі та на більш тривалі періоди, а також відіграє роль депо для деяких (переважно – жиророзчинних) вітамінів (A, D, B12, K).

Людський організм функціонує як єдине ціле, і цей цілісний процес допомагає підтримувати печінку в працездатному стані. Методи очищення печінки, які широко рекламуються в інтернеті, цього не роблять.

Печінка відіграє ключову роль як виробник жовчі. Жовчні кислоти надходять у травний тракт через жовчні протоки та жовчний міхур. Печінка синтезує жовчні кислоти з холестерину.

Жовчний міхур

У жовчному міхурі протягом однієї доби в безперервному режимі виробляється загалом близько 1 літра жовчі. Кількість жовчі залежить від складу їжі. Якщо їжа жирна, жовчі виробляється більше.

Надходження в кишечник багатої на жири та білки харчової маси спричиняє спорожнення жовчного міхура.

Жовчні кислоти виробляються клітинами печінки з холестерину. Вони необхідні для всмоктування ліпідів. За певних умов у жовчному міхурі та жовчних протоках може утворюватися каміння, яке перешкоджає надходженню жовчі до дванадцятипалої кишки, призводячи до хвороб.

Тонка кишка

Тонка кишка ‑ це приблизно 3-метровий (у розтягнутому стані – до 6–9 метрів) порожнистий орган. Харчова маса переміщується тонкою кишкою за рахунок перистальтики. Залози слизової оболонки тонкої кишки виділяють багатий ферментами секрет у кількості кількох літрів на добу. Основними чинниками, що стимулюють секрецію, є механічне подразнення стінок кишки та хімічні подразники (шлунковий сік, продукти розщеплення білків, молочний цукор).

Верхній відділ тонкої кишки ‑ дванадцятипала кишка, за нею ідуть порожня та клубова кишки.

Дванадцятипала кишка – підковоподібний орган завдовжки 20–25 см, кріпиться на задній стінці черевної порожнини. Стінки цієї кишки пронизані кровоносними та лімфатичними судинами, а також нервовою тканиною. Тут відбувається «аналіз» харчової маси, що надходить зі шлунка, і здійснюється вплив на процес травлення за допомогою активації нейронних зв’язків і шляхом вироблення гормонів. У дванадцятипалій кишці кисла харчова маса нейтралізується лужним панкреатичним соком, а вуглекислий газ, що виділився в результаті цього, перемішує харчову масу.

У тканинах порожньої кишки відбувається формування антитіл. У стінці порожньої і клубової кишки є багато складок, ворсинок, що збільшують площу їх поверхні й за допомогою цього посилюють поглинання поживних речовин. Завдяки цьому їх загальна поверхня, що бере участь у травленні, становить понад половину площі тенісного корту. Оброблена харчова маса проходить обробку в тонкій кишці протягом 3–6 годин.

Товста кишка

Товста кишка має довжину трохи більше метра і діаметр 5–8 см. Стінки товстої кишки містять велику кількість залоз, які виділяють захисний слиз, щоб харчова маса, що не перетравилася, могла просуватися далі. В товсту кишку надходить близько літра вмісту тонкої кишки на добу. Залози слизової оболонки товстої кишки під впливом місцевих подразників виділяють травний сік, який порівняно бідний на ферменти. Найголовнішу роль у товстій кишці відіграє слиз, який робить виділення слизькими та захищає слизову оболонку.

Товста кишка має три відділи: сліпа кишка, ободова кишка та пряма кишка. Від сліпої кишки відходить апендикс – червоподібний відросток, рудиментарна частина кишки.

Ободова кишка є продовженням сліпої. Вона не бере безпосередньої участі у травленні, але в ній всмоктується велика кількість води й солей.

Пряма кишка – останній відділ товстої кишки, який закінчується анусом. Випорожнення складаються з певної частини неперетравленої та не всмоктаної їжі (наприклад клітковини), біомаси мікроорганізмів та води. Клітковина не має енергетичної цінності, але вона сприяє кишковій перистальтиці та просуванню кишечником харчової маси. Коли вміст кишечника переміщається з ободової кишки у пряму, виникає рефлекс дефекації. Щодня утворюється 100–200 г калу.

Кількість випорожнень збільшується в разі вживання цільнозернових продуктів, висівок, овочів і фруктів. Розмноженню сприятливої мікрофлори в товстій кишці найбільшою мірою сприяє водорозчинна клітковина, найбільша кількість якої міститься в овочах, фруктах і ягодах.

При деяких захворюваннях можуть спостерігатися проблеми зі всмоктуванням води в кишечнику, що проявляється у формі діареї. При закрепах уповільнюється перистальтика товстої кишки, неперетравлена харчова маса переміщується в ній дуже повільно. В результаті багато води всмоктується, і це робить калові маси сухими та твердими.

 

Використані джерела

  1. Упрощенное строение пищеварительного тракта [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pishhevarenie-i-obmen-veshhestv/uproshhennoe-stroenie-pishhevaritelnogo-trakta