http://food.multycourse.com.ua/ 0 0 ua 75 24 e9969ea745b7bedc7ef73ce090dabfcc 103

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Модуль 6. Навчання учнівства здоровому харчуванню
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

6.2. Методи навчання

 

Базові принципи

Головною ознакою навчання здорового харчування за чинними державними стандартами та навчальними програмами є зосередження на розвитку особистого потенціалу учнівства, позитиві та формуванні відповідального ставлення до здоров’я. Це забезпечується дотриманням таких принципів:

  • партнерство між учнями та вчителем, який є фасилітатором навчального процесу;
  • інклюзивність – усі учні класу залучені до навчальної діяльності;
  • активне навчання, що враховує індивідуальні стилі сприйняття і стратегії навчання учнів: робота в групах, мозковий штурм, проекти, тематичні дослідження, рольові ігри тощо;
  • навчання на ситуаціях, наближених до реального життя (важливих для безпеки, здоров’я, соціалізації та самореалізації учнів).

Пріоритетними методами навчання за курсом є дослідницькі, творчі, проблемно-пошукові. Формами організації діяльності дітей є колективна, групова, індивідуальна. Особливу увагу приділено організації групової роботи учнів.

Увага вчителя має бути зосереджена на проведенні занять із використанням методів навчання, що ґрунтуються на активній участі всіх учнів: роботі в групах, обговоренні, мозкових штурмах, розробці концептуальних карт, рольових іграх, дискусіях, творчих проектах, інтерв’ю, аналізі життєвих ситуацій, екскурсіях, моделюванні розв’язання проблеми тощо.

Класифікація методів навчання

Під час навчання учні мають робити набагато більше, ніж просто слухати та фіксувати готові думки вчителя. Вони можуть продукувати інформацію самостійно, визначати й обговорювати проблеми, знаходити шляхи їх розв’язання, спостерігати та планувати. Школярі повинні мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, створювати зворотні зв’язки.

Залежно від характеру взаємодії вчителя та учнів розрізняють пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.

Пасивні методи – це навчання, у процесі якого вчитель є основною дійовою особою, що керує ходом заняття, а учні відіграють роль пасивних слухачів, підпорядкованих директивам учителя. Зв’язок педагога з учнями здійснюється за допомогою опитувань, самостійних, контрольних робіт, тестів тощо.

Хоча з огляду на ефективність засвоєння навчального матеріалу пасивні методи є малоефективними, проте вони мають деякі плюси: порівняно проста підготовка до заняття з боку вчителя, можливість викладення великого обсягу навчального матеріалу за обмежений час, можливість працювати з великою аудиторією.

Активні методи – це навчання, у процесі якого учні та вчитель взаємодіють одне з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники. Якщо пасивні методи передбачають авторитарний стиль взаємодії, то активні переважно акцентують на демократичному стилі.

Інтерактивні методи – форма навчання, у процесі якого учні та вчитель перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія унеможливлює домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення.

На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на ширшу взаємодію учнів не лише з учителем, а й одне з одним, на домінування активності учнів у процесі навчання. Роль учителя на інтерактивних заняттях зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей заняття.

Ефективність інтерактивного навчання

Науковці та практики визнають, що набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найефективнішими, якщо в освітньому процесі використовують інтерактивні форми та методи.

За допомогою інтерактивних технологій учні мають змогу:

  • аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й завдяки цьому зробити засвоєння знань доступнішим;
  • навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати;
  • навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
  • моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання;
  • вчитися будувати конструктивні стосунки у групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
  • розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США) у 1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

Із піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %, зорове і слухове сприйняття – 20 %, демонстрування – 30 %), а найбільших – під час інтерактивного (групова дискусія – 50 %, практичні вправи – 75 %, навчання інших або негайне застосування знань – 90 %). Ці дані є середньостатистичними, тому в конкретних випадках результати можуть відрізнятися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

Ознаки інтерактивного навчання

Розрізняють такі ознаки інтерактивного навчання:

  • Активність. Для досягнення поставлених цілей кожен учень має брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.
  • Відкритий зворотний зв’язок. Висловлення учасником чи всіма учасниками групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотного зв’язку учасники групи дізнаються, як сприймають інші люди їхню манеру спілкування, стиль мислення, особливості поведінки.
  • Експериментування. Активний пошук учнями нових ідей і шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.
  • Довіра у спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору під час проведення занять: зазвичай використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу обличчям одне до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку й уявлення про те, як має проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них має відігравати вчитель.
  • Рівність позицій. Означає, що вчитель не прагне нав’язати учням своєї думки, а діє разом і нарівні з ними. Зі свого боку кожен учень має змогу побувати в ролі організатора, лідера.

Найпоширеніші інтерактивні активності

Нижче наведено опис деяких методів, які забезпечують активну участь і взаємодію учасників одне з одним і з учителем:

  • відпрацювання навичок;
  • робота у групах;
  • відповіді на запитання й опитування думок;
  • мозкові штурми;
  • рольові ігри;
  • аналіз історій і ситуацій.

 

Відпрацювання навичок передбачає такі етапи:

  • докладне пояснення учасникам алгоритму дій;
  • демонстрування прикладу, як виконувати ці дії;
  • відпрацювання запропонованої послідовності дій у парах (малих групах);
  • демонстрування однієї-двох пар/груп (за бажанням);
  • підтримка, констатація успіхів учасників;
  • закріплення досвіду в домашніх завданнях, на наступних заняттях.

Першим кроком у процесі вправляння навичок є докладне пояснення учням суті навички, виклад ситуацій, у яких вона може застосовуватися. Демонстрування навички може здійснити тренер або підготовлені волонтери, інколи її може замінити відеодемонстрація.

Після того як навичку озвучено й наочно показано, інші учасники мають отримати можливість почергово відпрацювати цю навичку. Це можна зробити в парах, трійках чи малих групах, щоб кожен учасник встиг повправлятися.

Після виконання вправи тренер пропонує учасникам доброзичливо та підбадьорливо відзначити сильні та слабкі моменти, які вони помітили під час відпрацювання навички. Сам він також бере участь в обговоренні, як правило, завершує його, доповнює і підсумовує висновки учасників.

Для закріплення навички можна дати завдання застосовувати вміння впродовж наступного тижня в різних ситуаціях і аналізувати свої дії та їх результати.

 

Робота в групах

Дискусії та обговорення можна проводити цілим класом. Проте вони набагато ефективніші, коли їх проводять у групах, зокрема, якщо клас великий, а час обмежений. Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок кожного учасника. Дискусія допомагає учням уточнити свої уявлення, усвідомити почуття і ставлення. Обговорення у групах дає змогу більше дізнатися одне про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує імовірність того, що учні краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше зважатимуть на них. Робота у групах розвиває навички активного слухання, співпереживання, співпраці, впевненої поведінки та толерантності.

Для організації обговорення у групах учитель/учителька:

  • чітко формулює завдання: вивчити тему, обговорити ситуацію, проблему, сформулювати запитання, запропонувати ідеї або варіанти рішень, виконати проект, відпрацювати сценку чи спосіб дії. Якщо заняття проводять із молодшими школярами, не зайвим буде запропонувати учням повторити завдання своїми словами;
  • повідомляє, скільки часу відводиться на це завдання;
  • формує групи (бажано з 2–6 осіб) різними способами;
  • розташовує групи так, щоб учасники кожної сиділи поряд і добре чули одне одного;
  • пропонує групам обрати протоколіста, який записуватиме варіанти та стежитиме за дотриманням простих правил. Після обговорення на прохання тренера протоколісти розповідають про те, як відбувалося обговорення і які рішення було ухвалено. Для пожвавлення дискусії рекомендують перед обговоренням розповісти ситуацію з реального життя.

Нижче наведено кілька додаткових рекомендацій для роботи з групами.

  • Доцільніше розпочати роботу з групами, які складаються з 2–4 осіб. У невеликих групах учням легше долати сором’язливість. Коли ви відчуваєте, що учасники стали впевненіші, групи можна збільшити до 5–6 осіб.
  • Краще не доручати учасникам формувати групи за власним бажанням, адже в такому разі «непопулярні» діти почуватимуться ображеними. Формуючи групи, стежте, щоб їхній склад змінювався якомога частіше.
  • Наголосіть на важливості принципу «один за всіх і всі за одного» (інший варіант – «пливти або тонути разом»). Усі члени групи мають зробити свій внесок у вирішення поставленого завдання. Успіх групи залежить від внеску кожного.

 

Відповіді на запитання й опитування думок

Ця форма роботи потребує від тренера делікатності й толерантного ставлення. Цікавлячись думкою учасників чи організовуючи групову дискусію, пам’ятайте про неприпустимість втручання з метою різко заперечити або розкритикувати чиюсь думку. Якщо тренер сприйматиме позитивно висловлювання учасників, вони з більшою охотою братимуть участь в обговоренні.

Намагайтесь уникати запитань, які потребують закритих відповідей «так» чи «ні». Якщо ви прагнете, щоб учасники говорили, ставте їм відкриті запитання, які потребують обґрунтування своєї думки.

Важливо також не поспішати й не вимагати від учасників негайної відповіді на запитання. Вони повинні мати час на роздуми, але не багато. Для того щоб тренінги відбувалися жваво, треба підтримувати темп.

 

Мозковий штурм

Мозковий штурм – метод опитування, за якого приймаються будь-які відповіді учасників щодо обговорюваної теми.

На першому етапі учасники активно висувають свої ідеї, зокрема й нереалістичні, фантастичні та нелогічні. Головне завдання – кількість ідей, а не їхня якість. На цьому етапі забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожну пропозицію приймають і записують на дошці чи аркуші паперу. Учасники знають, що від них не вимагається обґрунтування їхньої пропозиції або пояснення, чому вони так думають. Час для висунення ідей або кількість ідей зазвичай обмежені. Наприклад: «Давайте запишемо щонайменше десять способів…» або «Давайте сформулюємо якомога більше способів … за одну хвилину»

Другий етап – оцінювання та обговорення ідей, ранжування їх за рівнем значущості, поділ на групи тощо.

Переваги цього методу в тому, що він:

  • дає змогу за короткий час зібрати максимальну кількість різних думок;
  • допомагає залучити до роботи тих, хто зазвичай пасивний і соромиться брати участь у дискусіях;
  • активізує уяву та творчі здібності учасників, уможливлює їхній відхід від стереотипних уявлень і стандартних схем;
  • є цікавим початком для наступного обговорення у групах.

Для організації мозкового штурму треба:

  • сформулювати запитання, проблему чи ситуацію і запропонувати учасникам висловити свої ідеї та пропозиції;
  • обрати протоколіста або самому записувати висловлені ідеї;
  • повідомити, що учасники можуть пропонувати будь-які ідеї, які спадають їм на думку;
  • не обговорювати ідеї одразу після того, як їх запропоновано;
  • записувати там, де їх буде добре видно;
  • опрацювати спільно з учасниками список ідей: додати нові, вилучити ті, що не стосуються теми, розподілити ідеї за категоріями, відібрати найкращі тощо.

 

Рольова гра

Рольова гра – неформальна постановка, у процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Вони уявляють себе вигаданими персонажами, котрі моделюють реальні життєві історії та ситуації.

Під час рольової гри учасники діють не від свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто.

Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу «приміряти» їх на себе у безпечних умовах. Дія «під маскою» уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна вирішити схожу ситуацію в реальному житті. Це також допомагає краще зрозуміти почуття уявного персонажа і розвинути навички емпатії (співпереживання). Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще зрозуміти та висловити свої почуття, не боячись розкритися і бути висміяним. Це чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, близьких до реальних.

Рольова гра потребує певних навичок від тренера і від учасників тренінгу. Для організації рольової гри:

  • опишіть ситуацію, яку треба інсценувати;
  • розкажіть учасникам, як вони мають діяти, або запропонуйте сценарій;
  • відберіть охочих або розкутих енергійних учасників, щоб продемонструвати сценку перед класом. Оберіть для себе одну з провідних ролей;
  • використовуйте допоміжний реквізит: капелюшки, картки з іменами, перуки, костюми, маски – все, що можна виготовити на місці, або приготовлене заздалегідь;
  • починайте рольову гру;
  • якщо це можливо, обіграйте ситуацію з гумором;
  • після закінчення сценки обговоріть її;
  • об’єднайте клас у групи, нехай вони зіграють між собою цю чи подібну сценку. Так можна уникнути ніяковості, спричиненої потребою виступати перед усім класом.

 

Аналіз історій і ситуацій

Аналіз історій і ситуацій – докладний розбір реальної або вигаданої історії, в якій описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей, родини, школи чи громади. Це дає змогу учасникам проаналізувати й обговорити ситуації, з якими вони можуть стикнутися в реальному житті. Учні аналізують поведінку персонажів, передбачають, оцінюють наслідки різних варіантів їхньої поведінки.

Історія може бути незавершеною. В такому разі учасники самі вирішують, якими можуть бути наслідки і як саме треба діяти, щоб історія закінчилася щасливо. Головна цінність цього методу в тому, що учасники мають змогу експериментувати з «майже реальним життям» і обговорювати різні варіанти поведінки, передбачати, «що з цього вийде».

Перевагами методу аналізу історій і ситуацій є:

  • вироблення навичок комплексного аналізу проблем і ситуацій з урахуванням багатьох чинників, що діють одночасно;
  • розвиток навичок ухвалення зважених рішень;
  • реалістичні, значущі для підлітків ситуації – потужний стимул для обговорення у групах;
  • цей метод сприяє розвитку навичок творчого і критичного мислення, співпраці та групової роботи.

 

Детальний опис зазначених та інших інтерактивних методів наведено в онлайн-курсах «Основи соціальної компетентності», «Вчимося жити разом», «Я досліджую світ».

 

Використані джерела

  1. Онлайн-курс «Основи здоров’язбережувальної компетентності» http://multycourse.com.ua/ua
  2. Онлайн-курс «Вчимося жити разом» http://llt.multycourse.com.ua/ua/
  3. Онлайн-курс «Я досліджую світ» http://jds.multycourse.com.ua/ua/

Перевір себе

1) Оберіть правильну відповідь. Методами навчання, в яких учитель є основною дійовою особою, що керує ходом заняття, є:

2) Оберіть усі правильні відповіді. Ознаками інтерактивного навчання є:

Закінчити тест
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.