Модуль 3. Фізіологічні основи харчування

Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

Харчові алергії

Люди страждають на алергічні захворювання з давніх часів. Проте серйозною проблемою це стало лише в другій половині XX століття.

Харчова алергія ‑ це неадекватна імунна відповідь організму на їжу. Алергени – це речовини, що спричиняють алергічну реакцію. Найпоширенішими алергенами є білки.

Близько 2 % людей у світі постійно страждають на харчову алергію. Алергіків більше серед міських жителів, ніж серед сільських. Харчова алергія також часто спричинена спадковою схильністю.

Від харчової алергії страждають насамперед немовлята та дошкільнята. Слизові оболонки травного каналу та дихальних шляхів у дітей віком до року ще не повністю сформовані й легко пропускають чужорідні білки.

Симптоми алергії можуть минути непомітно, а можуть спричинити тяжкі розлади й навіть смерть. Алергічні реакції виникають переважно в дихальних шляхах, травному каналі, на шкірі. Алергія у дихальних шляхах проявляється у чханні та кашлі. Можуть виникнути напади астми, хоча харчові алергії не є причиною бронхіальної астми. Губи та язик можуть свербіти й опухати. Розлади травного тракту проявляються блюванням та діареєю.

У немовлят алергію спричиняють здебільшого молоко, яйця, пшениця, ячмінь, рис, овес, соя, квасоля, горох, банани, риба та яловичина.

Алергія на коров’яче молоко. Переважно минає у шкільному віці. Алергія на курячі яйця зазвичай починається до другого року життя і зникає до настання шкільного віку. Деякі алергіки можуть вживати яйця у вареному вигляді. А в деяких сильну алергію викликає навіть перебування у приміщенні, де збивають яйця.

При алергії на коров’яче молоко потрібно знайти продукти-замінники. Дуже поширені суміші для грудного вигодовування на основі соєвого білка, але близько 25 % дітей із алергією на коров’яче молоко не переносять і соєвий білок. У деяких випадках достатньо нагріти молоко перед вживанням.

Оскільки хімічний склад козиного та коров’ячого молока різний, може допомогти заміна коров’ячого молока на козине. При алергії на коров’яче молоко слід уникати всіх продуктів харчування, що містять молоко та молочні продукти, наприклад вершкового масла, сиру та морозива. Якщо алергічні прояви виникають до трирічного віку, здебільшого вони пізніше проходять.

Алергія на рибу. Може проявлятися не тільки під час її вживання, а і як реакція на запах. Симптомами є подразнення шкіри та розлади травного каналу (блювання, біль, діарея). Алергія на рибу може проявлятися як алергічна реакція всього організму, тобто анафілактичний шок. Алергія на рибу в старшому віці не минає.

Алергія на фрукти та овочі. Її викликають переважно плоди, які не пройшли теплової обробки. Варення, компоти, соки, відварені та заморожені овочі зазвичай не спричиняють алергії.

Із фруктів найчастіше викликають алергію абрикоси, банани, ківі, яблука, груші, персики, манго, папайя, карамболь. Серед овочів найнебезпечнішими алергенами є паприка, ріпа, морква, буряк, цибуля, соя. Оскільки соєвий білок широко застосовується у виробництві ковбасних і кондитерських виробів, люди з алергією на соєвий білок мають бути особливо обережними. Соєва олія, навпаки, алергії не викликає.

Алергенами для дітей дошкільного та шкільного віку також є горіхи, зокрема мигдаль, спеції (карі, імбир, кориця, перець, коріандр, кмин) та мед. У дорослих алергію часто викликають горіхи, мигдаль, спеції.

Харчова непереносимість

Харчова непереносимість – це підвищена чутливість неалергічного характеру до будь-якого продукту чи напою. Вона може проявлятися від болю в животі до слідів крові у випорожненнях.

Причинами харчової непереносимості часто є відсутність ензиму, необхідного для засвоєння будь-якого продукту. Часто це можуть бути токсини чи інші хімічні сполуки в складі їжі, наприклад гістамін. Багато гістаміну міститься у витриманих сирах і червоному вині. Деякі продукти, наприклад полуниця, томати, цитрусові, шоколад, кориця, бобові, алкоголь можуть сприяти вивільненню прекурсорів гістамінів. Жовтий харчовий барвник E102 також вивільняє в організмі людини гістамін.

Непереносимість лактози (молочного цукру)

Причиною непереносимості лактози є нездатність людського організму виробляти достатньо лактази ‑ ферменту, що розщеплює молочний цукор.

У нормі лактоза розпадається на прості цукри та всмоктується у тонкій кишці. При нестачі ферменту лактази молочний цукор потрапляє до товстого кишечника, де розкладається, утворюючи гази, а також кислоти. Неприємні прояви можуть бути різними – від легкого болю в животі до спазмів і діареї. У людей із легкою формою непереносимості лактози симптоми можуть і не виникати, якщо вживати 1–2 склянки молочних продуктів один раз на кілька днів.

Непереносимість лактози зустрічається у двох формах: первинна (спадкова, невиліковна) і вторинна (обумовлена тимчасовими ушкодженнями тонкої кишки, виліковна).

У харчуванні слід віддавати перевагу кисломолочним продуктам, у яких частина лактози перебродила в молочну кислоту. Корисними також є продукти, що містять пробіотичні бактерії, оскільки вони виділяють лактазу. Як харчову добавку можна вживати разом із їжею капсули з лактазою.

Остаточні рекомендації щодо харчування дає сімейний лікар або гастроентеролог.

Целіакія

Целіакія – це захворювання, спричинене непереносимістю глютену (рослинного білка, назва якого з латинської перекладається як «клей»). Целіакія проявляється при вживанні їжі, що містить пшеницю, жито, ячмінь, овес. Крім генетичної схильності, целіакія може бути спричинена різким збільшенням споживання зернових або ураженням імунної системи.

Під впливом білків, що містяться у вищезазначених зернових продуктах, ушкоджуються ворсинки слизової оболонки тонкої кишки, за допомогою якої відбувається всмоктування поживних речовин. Унаслідок цього погіршується всмоктування мікроелементів, наприклад заліза, кальцію та вітаміну D. Це може також спричиняти остеопороз, анемію та інші захворювання.

Целіакія може проявитися в будь-якому віці. Симптомами атипової (прихованої) целіакії можуть бути:

• втрата маси тіла;
• затримка росту;
• залізодефіцитна анемія;
• зміна структури та емалі постійних зубів: посиніння емалі, утворення поперечних тріщин, через які можуть відколюватися частини зуба;
• стоншення кісток (остеопороз). Це може бути наслідком порушення всмоктування кальцію через ураження тонкого кишечника;
• різноманітні порушення ендокринної системи, що спричиняють затримку статевого дозрівання, затримку появи менструацій або порушення менструального циклу, часті мимовільні аборти, чоловічу та жіночу бездітність, народження немовлят із недостатньою масою тіла, а також передчасну менопауза (< 45 років) та ін.

Целіакія діагностується шляхом визначення відповідних антитіл у крові та підтверджується за допомогою біопсії тонкої кишки. Єдиним способом лікування целіакії є пожиттєва сувора безглютенова дієта.

У народів, основою харчування яких є рис або кукурудза, целіакія спостерігається дуже рідко. Найбільшу частоту виникнення целіакії діагностовано у Фінляндії: 2 % населення.

Маркування на продуктах харчування «без глютену» означає, що вміст глютену в ньому менше ніж 20 міліграм на кілограм. За дотримання строгої дієти зазвичай покращується самопочуття та апетит. Проблеми з животом минають уже через кілька тижнів. Відновлення ворсинок тонкої слизової кишки потребує більше часу.

Захворювання зубів

Зубний карієс – це неспецифічна бактеріальна інфекція. Якщо зараження карієсом відбулося, позбутися хвороби можна лише із втратою останнього зуба. Тому карієс зубів нарівні з діабетом ІІ типу класифікується як хронічне захворювання, зумовлене нездоровим способом життя.

За різними оцінками від карієсу страждає понад 90 % дорослих та близько 70 % дітей шкільного віку. В той час, коли в дитини ріжуться молочні зуби, бактерії, що викликають карієс, передаються через слину від інших людей, зазвичай від матерів. Тому в жодному разі не слід облизувати соску чи дитячу ложечку, щоб «очистити» їх! Чим пізніше станеться зараження патогенними мікробами, тим більше здоровій мікрофлорі вдасться «колонізувати» порожнину рота й тим складніше новим патогенам буде оселитися в ньому.

Для виникнення карієсних ушкоджень на зубі має бути достатньо хвороботворних бактерій. Для своєї життєдіяльності ці бактерії потребують цукрів, які практично кожна людина отримує з їжею. Чим частіше людина їсть, тим частіше бактерії виділяють залишки своєї життєдіяльності у вигляді молочної кислоти. Ця кислота знижує pH на поверхні зуба, що призводить до роз’їдання мінеральних речовин. При нормальному слиновиділенні організм протягом 3–4 годин відновлює мінералізацію зубів, порушену кислотною атакою. Якщо прийоми їжі відбуваються частіше і/або замість чистої води використовуються напої, демінералізація перемагає, і в зубі утворюється дірка.

Коли організму/слині не дається достатньо часу на ліквідацію наслідків кислотної атаки, це порушує кислотно-лужну рівновагу. Внаслідок цього виникає незворотне ушкодження зубної тканини. Коли карієсне ушкодження доходить до зубної кістки (дентину), де порівняно з емаллю більше органічного матеріалу, зубна кістка починає загнивати, а бактерії – виїдати зубну коронку зсередини. Людина виявляє дірку в зубі тільки тоді, коли емаль, що стоншилася зсередини, ламається.

Людина хворіє на гострий карієс, якщо в неї протягом останніх трьох років було виявлено як мінімум один випадок карієсного ушкодження. Це свідчить про те, що пацієнт неспроможний контролювати причини захворювання. Посилити опір зубів кислотній атаці можна, якщо чистити зуби зубною пастою із вмістом фтору більше ніж 1000 ppm, як мінімум двічі на день.

Правильна техніка чищення зубів та прочищення відповідними засобами міжзубних проміжків украй необхідні для профілактики запалення ясен. Електричні зубні щітки чистять зуби якісніше та швидше.

Порушення харчової поведінки

Порушення, або розлади харчової поведінки – це психологічні проблеми, які можуть призвести навіть до смерті. Процес лікування таких розладів складний і потребує багато часу, а заподіяна в результаті захворювання шкода здоров’ю може бути довічною.

Основними розладами харчової поведінки є анорексія і булімія. Також досить поширені такі розлади:

• орторексія;
• компульсивне переїдання;
• спотворення смаку;
• прегорексія;
• дранкорексія.

Один харчовий розлад може трансформуватися в інший. Типовими причинами розвитку розладів харчової поведінки є.

1. Генетика. Ризик захворіти на розлад харчової поведінки вдесятеро вищий у тих, у кого в роду хтось уже страждав на такі розлади. Дослідження свідчать, що анорексія генетично зумовлена на 58 %, а булімія – на 59 %.
2. Життєві зміни. Багато людей, які страждають на розлади харчової поведінки, зазнають труднощів, намагаючись упоратися з різними змінами в житті.
3. Сімейні фактори. Як правило, здорові приклади в сім’ї слугують захисним механізмом від розвитку розладів харчової поведінки, проте зайва концентрація уваги батьків на питаннях, пов’язаних зі здоровим харчуванням та масою тіла, може мати зворотний ефект.
4. Соціальні проблеми. Найчастіше люди, які страждають на розлади харчової поведінки, мають низьку самооцінку і травматичний емоційний досвід.
5. Невдачі у школі, на роботі тощо. Люди, які страждають на розлади харчової поведінки, нерідко можуть бути перфекціоністами з завищеним рівнем вимог до себе.
6. Травматична подія. Багато людей, які страждають на розлади харчової поведінки, пережили у своєму житті сексуальне або фізичне насильство.

Анорексія

Анорексія ‑ це навмисне зниження маси тіла. Головна ознака анорексії – нав’язливе бажання людини стати якомога стрункішою шляхом голодування. Ідея фікс людини з анорексією – «я маю зайву вагу, якої необхідно позбутися». Це може бути притаманно людям, які хочуть бути стрункими через свою професію, – моделям, танцюристам, фігуристам і гімнастам.

Основними симптомами анорексії є:

• велика та різка втрата маси тіла;
• їжа, маса тіла, зовнішній вигляд стали ідеєю фікс;
• обман щодо кількості з’їденого;
• хворий не їсть на людях;
• ухиляння від соціальних контактів;
• блювання після їди;
• вживання дієтичних лікарських засобів або проносних препаратів;
• постійні тренування;
• проблеми зі здоров’ям: слабкість, загальмованість, постійна сонливість, відсутність менструацій.

Найчастіше анорексія виявляється у 14–18-річних підлітків. Останнім часом дедалі частіше спостерігається навіть у 10–12-річних дітей. Діагноз «анорексія» ставиться, коли індекс маси тіла становить нижче 17.

Фізичні наслідки анорексії:

• виразки шлунка та кишечника;
• нестача рідини;
• серйозні ушкодження міокарда, нирок та печінки;
• запаморочення, непритомність, головний біль;
• остеопороз;
• анемія;
• безпліддя.

Психічні наслідки:

• депресія;
• низька самооцінка;
• почуття провини та сорому;
• зіпсовані відносини з сім’єю, друзями, навколишніми;
• перепади настрою;
• перфекціонізм.

Анорексію складно діагностувати, та ще складніше лікувати. Для цього потрібна спільна робота психіатра, лікарів-фахівців, членів сім’ї. Але насамперед потрібне бажання одужати в самої людини.

Якщо не розпочати своєчасне лікування анорексії, це може закінчитися смертю. Хворий має приймати їжу 3–4 рази на день у чітко встановлений час, інтервали між прийомами не повинні перевищувати 3–4 годин. Також рекомендується вести щоденник харчування.

Близько 60 % хворих на анорексію в результаті терапії повністю виліковуються. Приблизно 20 % хворих не в змозі позбутися порушень харчової поведінки і, незважаючи на лікування, мають недостатню масу тіла, наражаючись на загрозу смерті.

Часто анорексія може чергуватися з булімією.

Булімія

Булімія починається із самообмежень у їжі. Думки людей із булімією постійно зосереджені на їжі. Періодична втрата контролю за кількістю з’їденого спричиняє імпульсивне переїдання. Внаслідок цього виникає сильне почуття провини та страх, пов’язаний зі збільшенням маси тіла.

Протягом кількох годин нападу обжерливості хворий може вжити до 6000 ккал. Людина робить спроби ліквідувати наслідки переїдання, викликаючи блювоту або приймаючи проносні. Напади переїдання зазвичай викликають негативні емоційні стани, такі як втома, тривожність, виснаженість, пригніченість. Булімія може супроводжуватися спробами самоушкоджень, вживання психоактивних речовин і навіть самогубства.

Булімія зустрічається вдвічі-втричі рази частіше за анорексію. Зазвичай вона починається у віці 15–24 років. Близько 90 % хворих – жінки. До групи ризику входять танцівниці, гімнастки, моделі. Якщо близькі люди постійно критикують людину за надмірну вагу або зовнішність, це суттєво підвищує ризик захворювання на булімію.

Основними симптомами булімії є:

• зацикленість на масі тіла;
• негативні уявлення про своє тіло та низька самооцінка;
• постійні перепади настрою та депресія;
• слабкість і втома;
• віддалення від сім’ї та друзів, ізольованість і дедалі більше заглиблення в себе;
• неконтрольоване поглинання їжі;
• поїдання великих порцій протягом короткого часу;
• дотримання строгих дієт, яке чергується з переїданням;
• їжа потайки;
• утворення вдома запасів фаст-фуду;
• примусове викликання блювоти;
• вживання проносних та сечогінних засобів для контролю за масою тіла;
• надмірні тренування.

Основними порушеннями здоров’я при захворюванні на булімію є:

• випадіння зубів;
• захворювання ясен, виразки ротової порожнини;
• нестача мінеральних речовин;
• порушення психіки;
• схильність до захворювань;
• порушення серцевого ритму;
• пошкодження стравоходу;
• порушення менструального циклу;
• пошкодження печінки та нирок.

Оскільки причинами булімії є соціальні та психологічні фактори, її лікування потребує психотерапії. Якщо в житті відбуваються позитивні зміни, що підвищують самооцінку, булімія може минути без лікування.

Лікування булімії ‑ тривалий процес. У середньому виліковуються 80 % пацієнтів. Проте в більшості з них на все життя залишається загострена увага до маси тіла та їжі.

Орторексія

Орторексія – розлад харчової поведінки, за якого перевага віддається лише певним продуктам і правилам харчування, які, на думку людини, корисні для здоров’я. Орторектики зазвичай переконані, що решта людей харчуються неправильно і заслуговують на осуд.

Їжа для орторектика ‑ це ретельно розроблений ритуал, у якому підготовка до кожного прийому їжі може тривати кілька днів. Ритуал включає складання відповідного меню і підготовку до трапези.

Якщо орторектик порушує свої правила і вживає «заборонену» їжу, то відчуває провину, душевне та фізичне спустошення. Це призводить до встановлення ще суворіших і абсурдних правил харчування. Поведінка хворих на орторексію схожа на поведінку хворих на анорексію і булімію. Відмінність полягає в тому, що аноректики та булеміки переживають через кількість з’їденої їжі, а орторектика більше непокоїть її якість.

Людина, хвора на орторексію:

• проводить понад три години на день за роздумами про здорове харчування;
• постійно скорочує список дозволених продуктів;
• знижує соціальну активність, оскільки може їсти лише вдома;
• критично спостерігає за тим, як і що їдять інші;
• припиняє споживати їжу, яка раніше подобалася (тепер це «неправильна» їжа);
• відчуває провину або огиду, коли не дотримується своїх правил;
• думає, що все під контролем, коли суворо дотримується цієї «дієти».

Ті, хто страждає на орторексією, з часом критично звужують перелік схвалених продуктів. Відповідно, організму дедалі більше бракує важливих поживних речовин. Крім виснаження свого тіла, орторектикам властива психічна нестабільність.

Орторексія – таке саме серйозне захворювання, як і інші порушення харчової поведінки. Проте сімейні лікарі зазвичай такого діагнозу не ставлять, оскільки офіційно це не є порушенням харчової поведінки. Якщо хворобою не займатися, виникає ризик небезпечних для життя ушкоджень серця та нирок, змін у зовнішності та самопочутті.

Орторектики змінюють свої звички харчування порівняно легше, ніж аноректики та булеміки. Але для цього їм потрібно дуже добре пояснити, чому важливо харчуватися саме так, як рекомендують фахівці.

Компульсивне переїдання

Людина страждає від компульсивного переїдання, коли:

• їсть значно швидше, ніж зазвичай;
• їсть доти, доки їй не стає фізично некомфортно;
• їсть багато, незалежно від того, голодна вона чи ні;
• їсть на самоті, оскільки їй соромно за те, скільки вона їсть;
• після їди відчуває пригніченість, почуття провини та огиду до себе.

Кількість їжі, що з’їдається, під час нападів переїдання варіюється. Іноді людина може поглинути їжі на 15 000–20 000 ккал, хоча зазвичай з’їдає на 1000–2000.

Компульсивний розлад харчування зустрічається у людей будь-якого віку, проте найчастіше – у 46–55-річних. До нього більше схильні жінки, ніж чоловіки.

Люди з цим розладом зазвичай страждають від зайвої маси тіла або ожиріння, хоча іноді їхня вага в нормі.

Можливими причинами компульсивного переїдання є:

• Біологічні чинники. Гіпоталамус (частина мозку, що контролює, зокрема, апетит) отримує неправильні сигнали про голод і насичення. Науковці виявили чинники, які сприяють компульсивному розладу. Насамперед це генетичні мутації та низький рівень серотоніну в мозку.
• Соціальні та культурні чинники. Деякі батьки ще в ранньому віці сприяють розвитку компульсивного розладу в дитини. Наприклад, коли використовують їжу для втішання та заохочення малюка.
• Психологічні чинники. Депресія, проблеми з самоконтролем, складності у вираженні почуттів, низька самооцінка, самотність, невдоволення своїм тілом.

При компульсивному переїданні з’їдається багато солодкого, жирного та солоного, що може призвести до дефіциту в організмі вітамінів і мінеральних речовин.

Люди з цією недугою зазвичай вкрай незадоволені собою і впадають у пригнічений стан. Вони погано почуваються, прогулюють роботу або навчання і не беруть участі в соціальній діяльності. Може виникати головний біль, біль у м’язах і суглобах, проблеми з травленням.

Люди з компульсивним розладом мають підвищений ризик таких захворювань:

• цукровий діабет ІІ типу;
• судинна гіпертензія;
• високий рівень холестерину в крові;
• утруднення дихання;
• біль у м’язах;
• захворювання міокарда;
• злоякісні пухлини.

Загальною рекомендацією тим, хто має компульсивний розлад, є: регулярно харчуватися, обирати продукти відповідно до піраміди харчування, не виключати повністю жирну та солодку їжу.

Спотворення смаку

Унаслідок спотворення смаку людина протягом тривалого часу може вживати неїстівні речі. Наслідком може бути отруєння свинцем, анемія, ушкодження зубів та інших органів. Спотворення смаку найпоширеніше серед людей із порушеннями розвитку, дітей 2–6 років, вагітних жінок.

Виділяють три основні види спотворення смаку:

• амілофагія – коли їдять багаті на крохмаль речовини ‑ сирий крохмаль, речовини для накрохмалювання білизни, борошно, тісто і клейстер;
• геофагія – коли їдять глину, ґрунт, пісок, щебінь;
• пагофагія – коли люблять їсти сніг та лід.

Хворі на цей розлад можуть вважати їстівними:

• біологічні об’єкти – випорожнення тварин, листя рослин, волосся, шерсть, віск, кавову гущу тощо;
• побутову хімію;
• сажу, попіл, штукатурку, сірники, сигаретні недопалки, одяг, олівці, крейду тощо.

Причинами спотворення смаку можуть бути:

• організм потребує відповідної поживної речовини, наприклад заліза;
• у вагітних – їжа не містить мікроелементів у потрібній пропорції;
• бажання відчути в роті певну текстуру;
• у дітей – солодкі на смак предмети;
• у тих, хто дотримується дієти, – прагнення притлумити голод.

Можливими наслідками спотворення смаку є:

• у вагітних – ушкодження та вади в розвитку плода;
• ушкодження травного тракту;
• отруєння (наприклад свинцем);
• смерть;
• дефіцит мікроелементів;
• зіпсовані зуби;
• зараження гельмінтами.

На жаль, не існує жодного тесту для виявлення спотворення смаку. Насамперед слід звернути увагу на дефіцит поживних речовин, для усунення якого підійдуть біологічно активні добавки.

Одним з успішних методів лікування цього розладу є закріплення зв’язку між харчовим відхиленням та неприємними наслідками (наприклад, терапія огидою). Водночас застосовується позитивне підкріплення, коли вживаються правильні речовини.

Прегорексія

Це розлад харчової поведінки у вагітних, який трапляється досить рідко. Розлад може проявитися у жінок, які бояться набрати надмірну масу тіла. Тому вони недостатньо годують себе й дитину, що формується та розвивається у череві матері. Розлад може супроводжуватися надмірними заняттями спортом, булімією, компульсивним переїданням. Усі порушення харчової поведінки під час вагітності становлять небезпеку для матері та дитини.

Дранкорексія

Дранкорексія є комбінацією самовиснаження голодом і надмірного споживання алкоголю, коли прагнуть випити більше за рахунок відмови від їжі. Близько третини 18–23-річних жінок голодували для того, щоб бути в змозі вживати більше алкоголю. В екстремальних випадках дранкорексія може бути пов’язана з булімією або анорексією, коли алкоголь вживається для того, щоб викликати блювоту або заглушити почуття занепокоєння.

Використані джерела

1. Заболевания зубов [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/zabolevaniya-zubov
2. Нарушения пищевого поведения [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/narusheniya-pishhevogo-povedeniya
3. Непереносимость лактозы [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/pishhevaya-neperenosimost/neperenosimost-laktozy
4. Пищевая аллергия [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/pishhevaya-allergiya
5. Целиакия [Електронний ресурс] // Toitumine.ee – Режим доступу до ресурсу: https://toitumine.ee/ru/pitanie-i-zabolevaniya/pishhevaya-neperenosimost/tseliakiya